Лекція 1.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

 

Література:

5. Барановський О. Фінансова безпека: монографія. Інститут економічного прогнозування.- К.: Фенікс, 1999.- 338 с.

1. Пастернак-Таранушенко Г. А. Економічна безпека держави. Підручник для осіб, що навчаються за фахом “Службовець державного управління” /Під ред. професора Богдана Кравченка. - К.: Інститут державного управління і самоврядування при Кабінеті Міністрів України, 1994. - 140 с.

4. Мунтіян В. І. Економічна безпека України. - К.: Вид-во КВІЦ, 1999. - 464 с.

 

Економічна безпека - складова частина національної безпеки. Наймолодша з наук про безпеку держави. Хоча самі розрахунки та економічні обгрунтування виконуються державними службовцями з самого початку існування держави, але до початку роботи над цим підручником (1991-1992 р. р.) ще ніколи не відокремлювалися та системно не вивчалися аспекти економічної безпеки держави.

Ця наука народилася на підгрунті необхідності забезпечення державності за рахунок використання відповідних заходів та засобів, що покликані надати стабільність стану держави попри економічний тиск, який здійснюється зовні або з середини.

Людство створило державність з метою свого збереження через відповідну організацію його діяльності. Наявність декількох держав, згідно з ТПК, неодмінно мало призвести (і привело) до виникнення конфліктів на цьому рівні існування форм енергії. З метою зменшення збитків для всіх учасників процесу створювалися міжнародні спілки, які діяли за відповідними угодами та умовами. Спочатку кількість держав в цих поєднаннях була невеликою. Потім почали створювати світові угруповання та спілки, які зараз головним чином спрямовані на збереження людства. Одним з таких об’єднань є Організація Об’єднаних Націй (ООН), яка має вже понад 200 членів (до речі, Швейцарія, наприклад, не є членом ООН). Ці всесвітні організації та спілки приймають рішення, постанови і рекомендації, які є обов’язковими або необов’язковими для країн - членів цієї організації.

Країни, що не додержуються загальних умов, піддаються військовому, політичному, дипломатичному та економічному тиску (наприклад, Південно-Африканська Республіка була піддана економічній блокаді з метою примусити її відмовитися від політики апартеїду, Югославія піддавалась бомбардуванню доти, доки не погодилась вивести свої війська та поліцію з Косово, Іраку заборонено продавати нафту вищу за встановлену для нього, через його агресію проти Кувейту, квоту).

Міжнародні організації відіграють як позитивну (майже завжди), так і негативну (іноді) роль в житті багатьох країн світу.

Молоді держави піддаються утиску з боку Транснаціональних корпорацій (ТНК), з боку більш розвинутих країн. ООН має пручатися цьому, застосовуючи свій авторитет та інші заходи, що передбачаються її статутом.

Але інколи ООН не допомагає цим державам. І вони поступово втрачають свою державність через великі борги, які певною мірою є наслідком незнання та невикористання науки про економічну безпеку держави.

Всі міжнародні та загальносвітові організації і установи мають відстоювати принципи, що закладені в їх статутах. Але вони фінансуються головним чином за кошт великих держав. Тож ті держави інколи домагаються пільг або прийняття постанов та рішень, які надають їм переваги.

Натомість, молоді держави, які не мають великих коштів, іноді діють без достатньо обгрунтованого передбачення, втрачаючи державність через те, що потрапляють в тенета фінансових боргів. І тому не можуть проводити незалежну зовнішню і внутрішню політику, яка б відповідала їх власним інтересам, стають сателітами, віддають свої ресурси за низькими цінами, які визначають держави кредитори.

Такі дії неодмінно пов’язані з слабкою економікою молодих держав та з відсутністю відповідної підготовленості їх державного апарату. Ця підготовленість може бути досягнутою через вивчення наук, що надають урядовцеві необхідний багаж знань. Серед цих наук однією з найважливіших є наука про економічну безпеку держави (екосестейт).

 

Самоконтроль::

1. Що надає знання засад ТПК?

2. Наведіть приклади практичного застосування ООН заходів та засобів примусу.

3. Згадайте що запропонував Президент України на Генеральний Асамблеї ООН та чому Україна це пропонувала і через що ООН відхилила пропозицію?

Розгляньте ситуацію №6 та надайте пропозиції щодо реагування, виходячи з необхідності забезпечення екосестейту.

 

 

 

1.1. Історія виникнення науки

про економічну безпеку держави (екосестейт)

 

Література:

23. Иванов П. Международная экономическая безопасность требование современности. //Экон. сотрудничество стран - членов СЭВ. - М., 1987. - N 5 - С. 86-92.

24. Stvard R. L. World military and social expenditures. - Wash.: World priorities, 1986.

25. Laroy M. Human population as a factor in strategic policy and action. - Oxford; N. Y.; Oxford univ. press, 1986. - P. 159 - 192.

26. Falkenmark M. Fresh waters as a factor in strategic policy and action. - Oxford; N. Y.; Oxford univ. press, 1986. - P. 86 - 113.

27. Wallensteen P. Food crops as a factor in strategic policy and action. - Oxford; N. Y.; Oxford univ. press, 1986. - Р. 143 - 158.

28. Galtung J. Development, Environment and Technology. Geneva, 1979.

29. Hveem H. Minerals as a factor in strategic policy and action. - Oxford; N. Y. ; Oxford univ. press, 1986. - P. 55 - 84 .

30. Ковалев А. А. Международная экономическая безопас- ность: правовые аспекты+ // Сов.государство и право. - М., 1987. - N 4. - C& 68 - 77.

31. Maull H. Raw materials, energy and Western security. - L., 1984. - 413 p.

32. Brown L. Demilitarizingour planet//Futurist.-Wash., 1986. -Vol. 20,N4.-P 27-31.

33.Cloutier S. Competition and interdependence: The . rhytms of global trade// Vital spreeches of the day. - Southold, 1986. -Vol. 52,N6.-p.171-174.

34. Yochelson J. Outlook for US economic diplomacy: Europe a. the Pacific Basin //The United States and the world economy: Policy alternatives / Ed. by Yochelson J.- Boulder (Col.), 1985.-P. 15-25.

35. Simai M. The arms race, development and national se curity interests// Disarmament.-N.Y.,1986.-Vol.9, N1. -P. 70-79.

36. Saeter M. The detente process and common security// Ibid. - P.

177-188.

37. Malgrem H. Trade policy and trade negotiations in the 1980s //The United States and the world economy: Policy alternatives/Ed. by Yochelson J.- Boulder (Col.), 1985.- P.1 - 13.

38. Behar N. Non - military aspects of mutual security: Regional a. global iss.// Bull. of peace proposals. Oslo, 1985. - Vol. 16, N4. - P.363-374.

39. Greer B. European economic security// Securing Europe's future / Ed. by Flanagan St., Hampson F.-L., 1986.-P.221 - 244.

40. Шибаев С. В. Проблемы перестройки современной многосторонней торговой системы капитализма и международная экономическая безопасность //Длительные тенденции и структурные изменения в развитии мирового хозяйства и международных экономических отношений. - М.: 1987. - С. 6-16.

41. Обминский Э. Е. Группа 77. Многосторонняя экономиче- ская дипломатия развивающихся стран. - М.: Междунар. отношения, 1981. - 256 с.

42. Кодаченко А. С. Внешнеэкономическая политика импе- риализма и развивающиеся страны. - М., 1977.

43. Arbatov A. A. Oil as a factor in strategic policy and action past and present. - Oxford; N. Y.; Oxford. univ. press, 1986. - P. 21 - 37.

44. Обминский Э. Е. Глобальные интересы и национальный эгоизм (экономический аспект). - М.: Междунар. Отношения, 1990. - 304 с.

45. Obminsky E. Developing countrіes. Theory and practic of multilateral economic diplomacy. - Allied Publishers Private Limited, Ahmedabad, 1987. - 166 p.

46. Обминский Э. Е. Развивающиеся страны: теория и прак- тика многосторонней экономической дипломатии. - М.: Междунар. отношения, 1986. - 269 с.

47.Кистерский Л.Л. и др. Международная экономическая безопасность: внешнеторговый, валютно - финансовый и энергетический аспекты /Л.Л. Кистерский, И.Г. Гайдучок, Ю.В. Полунеев; Отв. ред. Г.Н. Климко; АН Украины. Ин-т социал. и экон. пробл. зарубеж. стран. - К. : Наук. думка, 1991. - 184 с.

48. Пирогов А. В. Межгосударственные экономические отношения: принцип суверенного равенства. //АН УССР, Ин-т государства и права.- Киев: Наукова думка, 1987. - 88 с.

49. Пирогов А. В. Равноправные международные экономические отношения - материальная основа разрядки. - Киев: "Знание", УССР, 1984. - 16 с.

50. Решетняк В. П. Нормализация мировых хозяйственных связей - насущная задача современного экономического развития //Зарубежный мир: социально - политические и экономические проблемы. - Киев, 1987. - Вып. 12. С. 37 - 42.

Примітка. Над велика кількість джерел необхідна лише для розвитку ерудиції. Тобто вивчаючи, можна знати про їх наявність, але не обов? язково усі їх вивчати. Це - застереження для тих, хто навчається за наявним курсом лекцій.

Діалектика розвитку світу спрямовує зусилля людства на раціональне використання ресурсів. Про це красномовно свідчить історія. При цьому найбільше уваги приділяється трудовим ресурсам.

Після Другої світової війни конфлікт між самовизначенням, свідомістю та економічними реаліями в світі поглибився. Людство усвідомило, що кожна людина має право на свободу, що ті, хто пручаються цьому та обмежують свободу інших, неодмінно приводять світ до біди.

Розуміння сприяло потягу до звільнення колоній. Натомість, великі колоніальні держави вважали за необхідне утримувати колонії у тому ж стані. Адже це їх збагачувало та надавало сировину, значна частина якої надходила саме з колоній. Метрополії активно використовували своє становище для збагачення за рахунок заниження цін на сировину, що вони одержували від колоній.

Сполучені Штати Америки не були згодними з таким порядком в світі. Колоній вони не мали, сировину купували у метрополій за високу ціну.

З іншого боку, Радянський Союз, який теж не мав колоній, прагнув посилити свій ідеологічний вплив в світі. Саме колонії були метою його зазіхань, бо надавали змогу контролювати та впливати на економічний стан розвинених країн світу. Крім того, населення цих колоній через злидні та надзвичайно низький рівень освіти, вважало ідеали комунізму найпривабливішими.

Таким чином, дві супердержави, що стояли по різні боки барикад, були єдиними щодо скасування колоніальної системи. Позосталий світ мав скоритися та піти шляхом деколонізації.

 

Зростання рівня механізації та автомобілізації вимагало збільшення видобування та переробки нафти. Пошуки нових родовищ були успішними. Від того Оман, Катар, Саудівська Аравія, Арабські Емірати, Ірак, Іран, Лівія, Венесуела, Нігерія та деякі інші країни одержали великий зиск. Нафта збільшила їх вагу у світі, у якому зростало розуміння, що економічна незалежність має надати політичну незалежність. І це надало поштовх загостренню політичного конфлікту щодо існуючого міжнародного торговельного порядку.

Та колоніальні держави неохоче розставалися зі своїми колоніями, чинили опір деколонізації, а усвідомивши її неминучість, повели пошук інших заходів та засобів для забезпечення власних інтересів через утримання в своїй сфері впливу своїх колишніх колоній. Ці зусилля були пойменовані “неоколоніалізмом”.

Спочатку використовувалися військові, політичні та дипломатичні дії. Та згодом з’ясувалося, що найбільш ефективними є економічні дії, якщо їх підкріплювати міжнародними угодами, втягуванням колишніх колоній до міжнародних організацій, які діють під егідою та на користь колишніх метрополій, наданням колишнім колоніям кредитів за такими умовами, що ці країни стають постійними боржниками, таке інше.

США, які мали величезний вплив, спираючись на свій економічний та військовий потенціал, встановили в світі міжнародний торговельний порядок, який через преференції надавав пільги розвиненим країнам в їх торгівлі з іншими країнами світу (перш за все, з країнами так званого "третього світу").

Такий порядок не влаштовував країни "третього світу". Завдяки зростанню інтернаціоналізації міжнародної господарської діяльності, їх значимість зросла. Вони жадали зайняти відповідні до цього місця в світовій ієрархії.

Але міжнародні організації ГАТТ (Генеральна угода з торгівлі та тарифів, зараз має іншу назву - Всесвітня організація торгівлі, ВОТ), ЛАЕС (Латиноамериканська економічна система), КОКОМ (Координаційний комітет експортного контролю) та інші, утримували країни "третього світу" в нерівноправному становищі, що змусило їх розпочати боротьбу за встановлення Нового Міжнародного Економічного Порядку (НМЕП). Їх вимоги розглядалися на багатьох міжнародних конгресах, де приймалися відповідні документи, зокрема "Декларація про встановлення нового міжнародного економічного порядку" (Харарі, 1971), "Хартія економічних прав та обов? язків держав " (Лондон, 1972) та ін.

Ці країни виступали за скасування Загальної системи преференцій, правова основа якої закладена в Принципах міжнародних торговельних стосунків та торговельної політики, які свого часу схвалила ООН.

Розвинені країни вміло використовували різноманітні обмеження та пільги, а також політику розділу країн "третього світу", використовуючи для цього преференції, що іншими країнами вважалося актами торгової дискримінації, економічного та фінансового бойкоту, які погіршують тяжке економічне становище країн, що розвиваються.

Які ж саме засоби використовували розвинені країни для досягнення своїх жадань? Це, перш за все, традиційні міри регулювання зовнішньої торгівлі, а саме, митні тарифи, прикордонні податки та збори, кількісне обмеження імпорту, а також так звані "нетарифні обмеження", тобто, внутрішні заходи та засоби, які впливають на ціну імпортованих товарів, та різні технічні норми, стандарти, тощо.

Країни - експортери енергоносіїв вважали, що ООН та інші міжнародні організації дуже слабо впливають на події в світі і неспроможні змінити стан в нерівноправній торгівлі. Тому перейшли до більш активних дій. У 1973 році вони ввели ембарго на постачання нафти до розвинених країн.

Це виявило вразливість економіки Західної Європи щодо коливань одного з факторів виробництва (див. табл. 1).

 

Таблиця 1

ВПЛИВ

ембарго на динаміку ВНП

(в відсотках щорічного зростання)

Джерело /39, С.224/.

 

Розвинені країни відчули велику загрозу. Щоб вгамувати конфлікт та запобігти зростанню в майбутньому збитків від таких дій країн-експортерів, вони розпочали пошуки альтернативних рішень, в тому числі, заміни нафти на інші енергоносії (Бразилія вирішила переобладнати автомобільний транспорт для використання замість бензину спирту, що вироблявся з цукрової тростини), зменшення використання нафти їх господарствами (Західна Європа, наприклад, зменшила використання нафти, що надходила з країн арабського світу, з 60 до 50 відсотків) і створили Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) та розробили Міжнародний енергетичний план (ІЕР), функції яких визначились завданням створення запасів, наданням взаємодопомоги, регулюванням цін. Всі згадані дії вважаються у світі початком розвитку науки про міжнародну економічну безпеку. Від того моменту питанням економічної безпеки почали приділяти велику увагу ООН, науковці та політики. ООН схвалила Декларацію і Програму діянь щодо встановлення нового міжнародного економічного порядку (травень, 1974), Хартію економічних прав та обов’язків держав (грудень, 1974), Резолюцію про розвиток та міжнародне економічне співробітництво (вересень, 1975) /23/. Науковці поширили діапазон досліджень, виявили значну кількість напрямків економічної небезпеки: Р. Ствард вважав найнебезпечнішим для економіки збільшення витрат на воєнні цілі /24/, М. Лероу - демографічні кризи /25/, М. Фенкельмарк - в нестачі прісної води /26/, П.Валенстеєн - в нестачі продовольства /27/, Й. Галтунг - в екологічній кризі /28/, Х. Хвеєм - в нестачі мінеральних ресурсів /29/, А. Ковальов - в фінансовій сфері /30/, Х. Мауль - в нестачі енергетичних запасів /31/. Інші науковці - фахівці займалися дослідженням проблем за допомогою системного підходу: Л.Браун /32/, С. Клотьє /33/, Дж. Йочелсон /34/, М. Шімаї /35/, М. Сетер /36/, Х. Мальгрем /37/, М. Біхар /38/, Б. Греєр /39/ та багато інших. В колишньому Радянському Союзі теж з’явилися фахівці: С. Шибаєв /40/, П. Іванов /23/, А. Кодаченко /42/, А. Арбатов /43/, Е. Обмінський /44, 45, 46/. Українські вчені також зайнялися цією проблемою: Л. Кістерсікий, І. Гайдучок, Ю. Полунєєв /47/, А. Пірогов /48, 49/, В. Решетняк /50/. Наданий перелік дає змогу поглибити знання завдяки перегляду творів того чи іншого з авторів. Та треба визначити, що всі вони займалися проблемами забезпечення міжнародної економічної безпеки. Жоден з них не видав праці з економічної безпеки держави (принаймні, їх не було в наших бібліотеках).

24 серпня 1991 року Україна визначилася як незалежна та самостійна держава. Разом з радістю та гордістю за нашу Батьківщину, з? явилися і проблеми, які з часом відчутно погіршували економічне становище молодої держави та почали створювати загрози її суверенітету і державності. Економіка України відчула тиск з боку колишніх республік СРСР, які, кожна по-своєму, воліли вплинути на політику нашої країни, втягнути її до різноманітних союзів, спілок, співдружностей, що мали обмежувати державність та самостійність, прив’язати до воза, який мав спрямування в нове політичне і державне поєднання. Згаданий політичний тиск, був застосований з метою примусити Україну поступитися своїм правом суверенної держави приймати політичні рішення, виходячи з її власних інтересів, зацікавленості та волі українського народу. Щоб не дозволити надалі проводити таку політику в стосунках з нашою державою, повинні розробити та реалізувати заходи та засоби, які надаватимуть змогу нейтралізувати будь-які зовнішні дії, що спрямовані на дестабілізацію стану України та на погіршення добробуту її мешканців. Тобто, маємо реалізувати знання, що надає наука про економічну безпеку держави. При цьому доречно врахувати та використати розробки з міжнародної економічної безпеки, як з боку застосування згаданих в них заходів, так і з метою додержання норм та правил світового співтовариства щодо цього виду безпеки.

 

Самоконтроль:

1. Як відбилися енергетичні кризи на економіці розвинених країн?

2. Чим пояснюється різниця між наслідками?

3. Яким шляхом долали енергетичну кризу різні країни? Розкажіть про досвід Бразилії.

4. Що таке НМЕП?

5. Назвіть шляхи відстоювання НМЕП обрані ООН та краї- нами - експортерами енергоносіїв. В чому найсуттєвіша різниця між ними?

Розгляньте ситуацію №1 та надайте пропозиції щодо реагування, виходячи з необхідності забезпечення екосестейту.

<<Главная..<<К оглавлению книги..<Назад ..Далее>