як не може бути парт≥њ без ≥деолог≥њ, так не може наука не мати власноњ ф≥лософ≥њ, ¤ка м≥стила б у соб≥ њњ мову (тезаурус), власний пон¤т≥йний та математичний апарати, методи досл≥дженн¤, методолог≥ю та методику здобутт¤ ≥ використанн¤ результат≥в њњ досл≥джень, змогу використовувати знах≥дки ≥нших наук та передавати цим наукам власн≥ здобутки. ≈косестейт вже маЇ власний тезаурус (¤кий у монограф≥њ пор≥вн¤но з оприлюдненим ран≥ше /6, 7/ надаЇтьс¤ зб≥льшеним ≥ оновленим), власну методику р≥шенн¤ наукових задач, певн≥ засади методолог≥њ та методи, активно використовуЇ методи статистичного анал≥зу, економ≥чно-математичн≥ методи, метод поб≥чноњ оц≥нки з його 5 прийомами, метод активних переваг, засади квал≥джметр≥њ, крементац≥њ та квал≥метр≥њ, основи ≥нших наук. ¬одночас надаЇ можлив≥сть використовувати њњ здобутки у забезпеченн≥ нац≥ональноњ безпеки /8,9/, у державному управл≥нн≥ та державотворенн≥ /10, 401/, у розвитку ≥нших наук /69, 86, 402/. ќднак, будь-¤ка серйозна наука не здатна започаткуватись, ¤кщо не матиме власних св≥тогл¤дних засад, ¤к≥ б корелювали з св≥дом≥стю сусп≥льства та його св≥тосприйн¤тт¤м (в≥домий вчений .Ћ. √ум≥льов писав: УЋише стиканн¤ ≥дењ автора з сприйн¤тт¤м читача дозвол¤Ї њй ут≥литис¤ у наукову концепц≥юФ /11, —. 6/). ¬≥д часу розробки п≥дручника У≈коном≥чна безпека держави. —татика процесу забезпеченн¤Ф /7/ людство зробило вагом≥ кроки по шл¤ху до свого вдосконаленн¤. «ак≥нчивс¤ етап ≥ндустр≥ального накопиченн¤, людство перейшло до розум≥нн¤ та сприйн¤тт¤ ≥нформац≥йного виробництва ¤к основи розвитку сучасноњ економ≥ки /107/. ≤ це - найб≥льша в≥дм≥на, ¤ка докор≥нно зм≥нюЇ колишн≥ стал≥ у¤вленн¤ людини про св≥т ≥ себе у св≥т≥. ¬≥д того виникаЇ нагальна потреба у визначенн≥ нового розум≥нн¤ та усв≥домленн¤ ц≥лого шерегу пон¤ть, терм≥н≥в ≥ життЇвих ситуац≥й. ѕершочерговим стаЇ завданн¤ зм≥ни головних життЇвих ор≥Їнтир≥в ѕриродно, що п≥д час економ≥чного управл≥нн¤ крањною, а саме таким маЇ бути управл≥нн¤ в ”крањн≥ зараз, забезпеченн¤ економ≥чноњ безпеки набуваЇ особливого значенн¤ (проте, не можна забувати, що економ≥чна безпека - лише складова нац≥ональноњ безпеки, ¤ка, у свою чергу, Ї в≥дбитт¤м пот¤гу до забезпеченн¤ одн≥Їњ з головних потреб людини та людства - безпечного ≥снуванн¤). ≈косестейт, попри велику к≥льк≥сть присв¤чених њй публ≥кац≥й, ф≥лософського осмисленн¤ засад поки що не мала (хоча певн≥ спроби розробити та описати њх були /12/). ћ≥ж тим, маЇ лог≥чно та посл≥довно викладен≥ науково обгрунтован≥ засади. “а дл¤ повного оформленн¤ екосестейту ¤к науки сл≥д розробити њњ ≥стор≥ю створенн¤ та ф≥лософ≥ю, ¤к≥ нададуть у¤вленн¤ про потребу у виникненн≥ ц≥Їњ науки, визначать ≥сторичне обгрунтуванн¤ такоњ потреби, пов'¤завши його з устроЇм усього св≥ту та з основними загально людськими пон¤тт¤ми ≥ потребами. ЌагадаЇмо, що надаван≥ пон¤тт¤ мають бути достатньо зрозум≥лими ≥ не повинн≥ вм≥щувати ≥нформац≥ю, що виходить за меж≥ можливостей розвитку мозку сучасноњ людини /13, —. 267/ аби не викликати непотр≥бн≥ хвороблив≥ насл≥дки. ѕерш за все маЇмо визначитис¤ з основними пон¤тт¤ми: що Ї наука про економ≥чну безпеку (тобто надати обгрунтоване тлумаченн¤ екосестейту ¤к науки), позначити об'Їкт та предмет њњ досл≥джень, визнати ¤кою Ї методолог≥чна основа ц≥Їњ науки. –озпочати ж варто з класичного визначенн¤, що таке Ї наука: УЌаука - сфера д≥¤льност≥ людини, метою ¤коњ Ї вивченн¤ предмет≥в та процес≥в природи, сусп≥льства ≥ мисленн¤, њх властивостей, стосунк≥в ≥ законом≥рностей. ќдна з форм сусп≥льноњ св≥домост≥Ф /14, —. 200/. “реба також навести визначенн¤, що таке Ї УпредметФ досл≥дженн¤: Ућетодолог≥¤ науки розгл¤даЇ у взаЇмозв'¤зку: об'Їкт того чи ≥ншого наукового досл≥дженн¤, тобто ту сферу д≥¤льност≥, з котрою маЇ справу дане досл≥дженн¤; предмет анал≥зу, тобто той особливий б≥к об'Їкту, котрий вивчаЇтьс¤ у даному конкретному випадку; задач≥, встановленоњ дл¤ досл≥дженн¤; етапи д≥¤льност≥ досл≥дника у процес≥ вир≥шенн¤ науковоњ задач≥Ф /14, —. 182/. ¬иход¤чи з наданих визначень об'Їктом на¤вного досл≥дженн¤ Ї безпека, його предметом - економ≥чна безпека, а завданн¤м - забезпеченн¤ економ≥чноњ безпеки. ≈косестейт ¤к наука повинна мати власну методолог≥ю: Ућетодолог≥¤ - царина науки, що вивчаЇ загальн≥ та окрем≥ методи наукових досл≥джень, а також, принципи п≥дход≥в до р≥зних тип≥в об'Їкт≥в д≥йсност≥ та до р≥зних клас≥в наукових задач...њњ об'Їктом Ї процес наукового досл≥дженн¤ у його ц≥л≥сност≥, тобто ус¤ науково п≥знавальна д≥¤льн≥сть у орган≥чному поЇднанн≥ њњ складових частинФ /14, —. 182/. ¬едемо мову про ф≥лософ≥ю ц≥Їњ науки, але поки що не надали визначенн¤, що означаЇ терм≥н Уф≥лософ≥¤Ф. ласики тлумачать цей терм≥н так: У‘орма сусп≥льноњ св≥домост≥, що Ї системою найб≥льш узагальнених пон¤ть про св≥т, м≥сце людини в ньому, теоретичну основу св≥тогл¤дуФ /14, —. 364/. ќтже, ф≥лософ≥¤ екосестейту матиме вигл¤д опису нових засад та зм≥сту св≥тогл¤ду сучасноњ людини ≥ њњ властивостей та м≥сц¤ у св≥т≥ з точки зору забезпеченн¤ економ≥чноњ безпеки, а також опис ус≥х ≥нших об'Їкт≥в забезпеченн¤ економ≥чноњ безпеки, зокрема, держави (адже основним об'Їктом екосестейту Ї держава, дл¤ ¤коњ ≥ маЇ бути забезпеченою економ≥чна безпека у межах реал≥зац≥њ результат≥в досл≥джень), крањни, сусп≥льства, рег≥ону та людини. “аким чином, з'¤сували, що ф≥лософ≥¤ науки про забезпеченн¤ економ≥чноњ безпеки - це наданн¤ науково обгрунтованоњ у¤ви (або тлумаченн¤) про систему найб≥льш узагальнених пон¤ть про св≥т, м≥сце людини у ньому та теоретичних засад св≥тогл¤ду з точки зору забезпеченн¤ њхньоњ економ≥чноњ безпеки. ќднак, ф≥лософ≥¤ екосестейту, окр≥м зазначених загальних рис, маЇ певн≥ властивост≥, в≥дм≥нн≥ в≥д ф≥лософ≥й ≥нших наук. ÷≥ в≥дм≥ни повинн≥ бути описаними з урахуванн¤м њх м≥сц¤ у загальн≥й картин≥ ф≥лософ≥њ екосестейту. “ож, цей розд≥л розпочнемо з опису нового св≥тогл¤ду, пот≥м надамо наукове баченн¤ п≥дстав ≥снуванн¤ св≥ту та ≥снуванн¤ у св≥т≥ (зокрема, теор≥њ потенц≥йних конфл≥кт≥в), анал≥з категор≥й УчасФ та УвладаФ, з наступним викладенн¤м що то Ї людина ≥ визначенн¤м њњ м≥сц¤ у св≥т≥. ќднак, сл≥д зауважити, що найважлив≥ше значенн¤ у виклад≥ маЇ визначенн¤ ф≥лософських засад та пр≥оритет≥в забезпеченн¤ екосестейту.
Ћюдство усе дал≥ в≥дходить в≥д початку свого ≥снуванн¤ та все глибше п≥знаЇ навколишн≥й св≥т, його законом≥рност≥, що поступово наближаЇ людину до п≥знанн¤ ≥стини. ѕроте, зараз повне знанн¤ ще Ї несвоЇчасним ≥, нав≥ть, Ї небезпечним через неп≥дготовлен≥сть псих≥ки людини до таких глибоких усв≥домлень. ќбс¤г знань може перевищити можливост≥ людського мозку, що неодм≥нно призведедо загибел≥ людини /13, —. 267/.—аме цим по¤снюЇтьс¤ обережне наближенн¤ до сут≥ ≥снуванн¤ св≥ту ≥ ≥снуванн¤ у св≥т≥. ‘≥лософ≥¤, ¤к в≥дбитт¤ процесу вдосконаленн¤ людини, людства та створених ними ≥нституц≥й, ≥де тим же шл¤хом. ¬≥д простого, але все р≥вно не дуже зрозум≥лого, ≥деал≥стичного та матер≥ал≥стичного сприйн¤тт¤ навколишнього св≥ту, до довол≥ складного та важко узгоджуваного з псих≥кою людини св≥ту енерг≥й. —учасна теор≥¤ побудови св≥ту стверджуЇ, що усе у св≥т≥ Ї р≥зними формами енерг≥њ, а усе, що в≥дбуваЇтьс¤ у св≥т≥ Ї перетворенн¤ми форм енерг≥њ /15,16/. —аме процеси перетворень людство називаЇ житт¤м. ÷е пом≥тили ще вчен≥ ранньогрецькоњ натурф≥лософ≥њ. “ак, √еракл≥т стверджував: У¬огонь живе смертю земл≥, пов≥тр¤ живе смертю вогню, вода живе смертю пов≥тр¤, а земл¤ - смертю водиФ /17, —. 69/. ќск≥льки ц≥ процеси неск≥нчен≥ та безперервн≥, житт¤ також нематиме к≥нц¤. √еракл≥т казав: У÷ей космос той самий дл¤ ус≥х, не створив н≥хто з бог≥в, н≥ з людей, але в≥н завжди був в≥чно живим вогнем, що часом розгор¤Їтьс¤, а часом згасаЇФ. ј про засади ф≥лософ≥њ ѕармен≥да казали: У¬≥н оголошуЇ, що в≥дпов≥дно до д≥йсного стану речей, ¬сесв≥т в≥чний та нерухомийФ /17, —. 70/. “обто безсмерт¤, ¤кого весь час свого ≥снуванн¤ прагнуть дос¤гти люди, ≥снуЇ. ќднак... ожна з форм енерг≥њ вол≥Ї зберегти себе у набетому вигл¤д≥ ¤комога довший час ≥ у цьому вбачаЇ сенс свого ≥снуванн¤ у св≥т≥. ѕроте дос¤гти такого можна лише завд¤ки б≥льш рац≥ональному використанню ресурсу (тобто запасу енерг≥њ, що дозвол¤Ї втриматис¤ на певному р≥вн≥ в ≥Їрарх≥њ енерг≥й (знан≥ вчен≥ ¬. ≤. ¬ернадський та Ћ. ћ. √ум≥льов вважали, що б≥осфера надаЇ ≥мпульс енерг≥њ: У“а чим визначаЇтьс¤ Їдн≥сть р≥зноман≥тних етногенез≥в? ¬и¤вл¤Їтьс¤, що у њхн≥й основ≥ лежить лише одна модель етногенезу, ¤ка знаходить про¤в у посл≥довност≥ фаз. ÷¤ модель ≥люструЇ окремий випадок про¤ву другого початку термодинам≥ки (закону ентроп≥њ) - одержанн¤ первинного ≥мпульсу системою з наступною витратою ц≥Їњ енерг≥њ на подоланн¤ опору середовища до т≥Їњ пори, доки не зр≥вн¤ютьс¤ енергетичн≥ потенц≥алиФ /11, —. 5/). ” св≥т≥ щомит≥ зм≥нюЇтьс¤ внутр≥шн≥й стан р≥вн≥в енерг≥й (наповненн¤ ≥Їрарх≥њ енерг≥й). ќднак, загальна к≥льк≥сть енерг≥њ залишаЇтьс¤ сталою (згадаймо закон збереженн¤ в≥дкритий ћ. Ћомоносовим /18, —. 89/). ќтже, ¤кщо одна форма додаЇ соб≥ енерг≥ю, ≥нша форма повинна њњ втратити. “обто кожна з форм (у подальшому викладенн≥ цим терм≥ном означатиметьс¤ ¤к форма, так ≥ вид енерг≥њ) енерг≥њ в≥д свого народженн¤ маЇ власний життЇвий ресурс. ¬икористанн¤ його призводить до њњ докор≥нноњ зм≥ни, цебто до переходу у ≥ншу форму ≥снуванн¤, а збереженн¤ на будь-¤кому р≥вн≥ ≥Їрарх≥њ енерг≥й вимагаЇ витрат ресурсу. ÷≥ витрати витрачаютьс¤ на забезпеченн¤ життЇд≥¤льност≥ даноњ форми. ўоб зб≥льшити час свого ≥снуванн¤ у набут≥й форм≥ вона маЇ використовувати засоби, ¤к≥ дозвол¤ть або б≥льш рац≥онально використовувати ресурс, ¤кий маЇ, або використовувати ресурси ≥нших форм задл¤ забезпеченн¤ власноњ життЇд≥¤льност≥. ¬≥д того у св≥т≥ весь час його ≥снуванн¤ точитьс¤ запекла боротьба за волод≥нн¤ ресурсом. ѕерший шл¤х пов'¤заний з б≥льш рац≥ональним використанн¤м ресурсу застосовуЇтьс¤ через кооперац≥ю (або, ¤к зараз модноказати,≥нтеграц≥ю), тобто розпод≥л витрат на забезпеченн¤ життЇд≥¤льност≥таким чином, щоб кожна з форм виконувала дл¤ ус≥х, що об'Їдналис¤, ту функц≥ю, ¤ку вона здатна виконувати краще в≥д ус≥х ≥нших (вузька спец≥ал≥зац≥¤). ƒругий шл¤х вимагаЇ застосуванн¤ метод≥в та засоб≥в примусу, ¤кими Ї влада у њњ найр≥зноман≥тн≥ших вигл¤дах (наприклад, через грош≥, зал¤куванн¤, голод тощо). ѕриб≥чники ≥деал≥стичноњ та матер≥ал≥стичноњ ф≥лософ≥й вели м≥ж собою непримирену боротьбу, вважаючи, що лишень њх св≥тогл¤д Ї в≥рним. ћ≥ж тим, житт¤ спростувало ≥деолог≥чн≥ засади ф≥лософ≥њ ¤к тих, так ≥ ≥нших. ≈нергетична ф≥лософ≥¤ побудови св≥ту зробила недоречною суперечку, що Ї первинним: ¤йце чи курка, адже первинност≥ немаЇ: процес перетворень Ї пост≥йно триваючим. ћатер≥ал≥стична ф≥лософ≥¤, що набула найб≥льшого поширенн¤,стверджувала: найменшою непод≥льною часткою матер≥њ Ї атом. “аким були переконанн¤ матер≥ал≥ст≥в увесь час в≥д Ћевк≥ппа, ƒемокр≥та та ≈п≥кура через Ѕойл¤, Ќьютона, Ћомоносова до ƒальтона, ћенделЇЇва, Ѕутлерова ≥ сучасних приб≥чник≥в атом≥стики /14, —. 24, 25/. Ќав≥ть п≥сл¤ того, ¤к було ви¤влено, що у ¤др≥ атома м≥ститьс¤ понад 300 так званих елементарних часток, вчен≥ матер≥ал≥сти не зреклис¤ свого св≥тогл¤ду та вченн¤. ќднак, св≥т продовжував ≥снувати таким, ¤к в≥н Ї. јтом, ¤к в≥домо, складаЇтьс¤ з ¤дра, що м≥стить згадан≥ елементарн≥ частки, протони, нейтрони та нейтрино, а навколо ¤дра обертаютьс¤ електрони, негативно зар¤джен≥ частки. ≤ ус≥ зазначен≥ елементи системи УатомФ Ї енерг≥Їю. “аким чином сама побудова атома вказуЇ на те, що св≥т побудований з енерг≥й. “а повернемос¤ до початку ≥снуванн¤ одн≥Їњ з форм енерг≥њ, ¤ка називаЇтьс¤ УлюдиноюФ. јби подовжити час власного ≥снуванн¤ ц¤ форма почала об'Їднуватис¤ з ≥ншими такими ж формами у процес≥ кооперац≥њ (цебто, з метою б≥льш рац≥онального використанн¤ ресурс≥в застосовувала розпод≥л: чолов≥ки були воњнами та мисливц¤ми, ж≥нки збер≥гали вогнище та робили ≥нш≥ роботи в осел¤х. ќкр≥м того, заощаджували ресурс через зменшенн¤ витрат на пошуки секс партнер≥в, тобто задл¤ виконанн¤ свого головного призначенн¤ - продовженн¤ виду. ¬еликий вчений „арльз ƒарв≥н в≥дкрив це, розгл¤даючи походженн¤ вид≥в /19/). «годом з'¤сувалос¤, що завд¤ки майновому розшаруванню декотр≥ мають можлив≥сть використовувати ресурс ≥нших задл¤ продовженн¤ власного ≥снуванн¤. ≤, б≥льше того, здатн≥ завд¤ки цьому краще, н≥ж ≥нш≥, продовжити власний р≥д (у цьому м≥сц≥ доречно згадати так зване Управо першоњ ноч≥Ф, ¤ке ≥снувало у аталон≥њ аж до 1486 року, коли його скасував ‘ердинанд атолик /20, —. 355/. ƒо т≥Їњ пори сел¤ни були повинн≥ п≥сл¤ одруженн¤ приводити дружину на першу н≥ч до володар¤ маЇтку (барона). ќднак, повернемос¤ до теми. “епер, коли визнали, що св≥т складаЇтьс¤ з р≥зних форм енерг≥њ, повинн≥ визнати ¤к же в≥н вигл¤даЇ структурно. ¬и¤вл¤Їтьс¤ основою структурноњ побудови св≥ту Ї система, ¤ка маЇ енергетичний потенц≥ал, завд¤ки чому вона займаЇ певне м≥сце на одному з р≥вн≥в ≥Їрарх≥њ енергетичного наповненн¤ (ц¤ ≥Їрарх≥чна драбина вигл¤даЇ ¤к замкнене коло р≥вн≥в, завд¤ки чому ≥снують переходи м≥ж великим та малим ≥ навпаки). ƒос¤гти вищого р≥вн¤ систем≥ надаЇ можлив≥сть те, щовона Ї об'Їднанн¤м складових (систем нижчого р≥вн¤ енергетичногонаповненн¤), ¤к≥ називають УелементамиФ, що утворюють њњ задл¤ дос¤гненн¤ сп≥льноњ дл¤ ус≥х них мети. ≤ знову - ≥Їрарх≥¤: системи вищого пор¤дку (тобто б≥льшого енергетичного наповненн¤) складаютьс¤ з систем нижчого пор¤дку, ¤к≥ назвали елементами. ™диною метою побудови будь-¤коњ системи Ї дос¤гненн¤ формами енерг≥њ, ¤к≥ вона м≥стить у соб≥ (елементами) зб≥льшенн¤ часу власного ≥снуванн¤ (треба розум≥ти, що цей час триваЇ доти, доки ц¤ форма не перейде у ≥ншу). —истема ≥снуЇ та функц≥онуЇ ≥ дос¤гаЇ мети завд¤ки додержанню нею певних принцип≥в (обмежень). ожний з елемент≥в маЇ своЇ житт¤ та своЇ спр¤муванн¤. ѕ≥сл¤ самозбереженн¤ найб≥льшим у нього Ї бажанн¤ до свободи, чим ≥ визначаЇтьс¤ повед≥нка. Ѕажаючи зб≥льшити час власного ≥снуванн¤ в≥н об'ЇднуЇтьс¤ з ≥ншими елементами у систему, проте, прагне вийти з нењ через те, що вона обмежуЇ його свободу вимогою додержуватись певних правил, але саме обмеженн¤ ≥ Ї принципами, ¤к≥ надають систем≥ можлив≥сть зб≥льшити час ≥снуванн¤. “ож, вона не може в≥дмовитис¤ в≥д њх додержанн¤, ≥накше не буде здатною дос¤гти власноњ (≥ загальноњ дл¤ вс≥х елемент≥в, що вход¤ть до њњ складу) мети. ƒопоки бажанн¤ продовженн¤ часу власного ≥снуванн¤ елемента переважаЇ його поклик до свободи (тобто до зб≥льшенн¤ ступен≥в свободи), в≥н ≥снуЇ у межах системи. як т≥льки друге перевищуЇ перше, в≥н з системи виходить ≥ пр¤муЇ...до ≥ншоњ системи. ≤ знову звернемос¤ до св≥тогл¤ду людини. ¬ ус≥ часи людина намагалас¤ в≥дпов≥сти соб≥ на шерег визначальних запитань. «окрема: нав≥що живе, що таке св≥т та чи маЇ в≥н початок ≥ к≥нець? ÷≥ сакраментальн≥ запитанн¤ ≥нод≥ в≥дбирали у людей розум. ѕроте, величезна (≥ переважна) б≥льш≥сть њх вмираЇ так ≥ не визнавши в≥дпов≥д≥ на жодне з зазначених запитань. Ќав≥ть, ¤кщо у певний час вони турбують, людина, не маючи змоги в≥дпов≥сти, в≥дкидаЇ њх, залишаючи без в≥дпов≥д≥. ≤ часто-густо у тому Ї њњ пор¤тунок тому, що пошуки здатн≥ призвести до божев≥лл¤. ¬иход¤чи з нових св≥тогл¤дних засад енергетичноњ побудови св≥ту можна в≥дпов≥сти на кожне з зазначених запитань. јле перед цим варто надати тлумаченн¤ де¤ким терм≥нам. ∆итт¤ - участь у процес≥ перетворенн¤ енерг≥й. ќск≥льки цей процес практично безперервний, житт¤ не маЇ к≥нц¤, тож ≥ св≥т не маЇ ан≥ початку, ан≥ к≥нц¤. ѕроцес- д≥њ, спр¤мован≥ на перетворенн¤ одн≥Їњ форми енерг≥њ у ≥ншу. Ћюдина - складна б≥оенергетична система, сполука найр≥зноман≥тн≥ших форм енерг≥њ, що ≥снуЇ завд¤ки њх перетворенн¤м (б≥льш детально розпов≥мо про це у розд≥л≥, присв¤ченому безпец≥ людини). ≈нерг≥¤ - м≥ра здатност≥ зм≥нюватис¤ та зм≥нювати. “реба погодитис¤ з тим, що надан≥ в≥дпов≥д≥ не Ї остаточними та вичерпними. ќднак з вдосконаленн¤м мисленн¤ людини, з њњ поступовим наближенн¤м до можливост≥ зб≥льшити обс¤г прийн¤тного, в≥дпов≥д≥ ставатимуть б≥льш повними та ближчими до ≥стини, а поки що вважаЇмо за доц≥льне зупинитис¤ саме на таких визначенн¤х. јдже до ц≥Їњ пори спроби людей надати ≥нш≥ в≥дпов≥д≥були хибними а, ≥нод≥, шк≥дливими(згадаймомасов≥ самогубства р¤ду рел≥г≥йних сект, ¤к≥ вир≥шили, що наставк≥нець св≥ту). «розум≥вши це, зазначимо, що тепер присп≥в час перейти до розгл¤ду не менш важливих ф≥лософських категор≥й, насамперед що таке Ї час. ј п≥сл¤ того маЇмо визнати найважлив≥ш≥ умови ≥снуванн¤ св≥ту та ≥снуванн¤ у св≥т≥.
| |||
|
