ѕотреба у забезпеченн≥ безпеки народилас¤ разом з осмосом, адже усе ≥снуюче у св≥т≥ прагне, св≥домо чи п≥дсв≥домо, до самозбереженн¤, а основою цього Ї безпека. “ис¤ч≥, м≥льйони рок≥в не зм≥нили таке спр¤муванн¤, однак, зм≥нили можливост≥. ” першу чергу через перетворенн¤ навколишнього середовища та самих обТЇкт≥в досл≥дженн¤, що дос¤гаЇтьс¤ не самим часом, а д≥¤нн¤ми природних ¤вищ, людини та людства. „и причетний до цього час (не у платон≥чному розум≥нн≥ причетност≥, а у сенс≥, що в≥дбиваЇ залежн≥сть, пон¤тт¤, ≥дењ, сутн≥сть, у сучасному загально визнаному розум≥нн≥ сп≥вучаст≥)? Ќ≥, адже час не Ї активним (д≥ючим) учасником життЇвого процесу. „и потребуЇ це доказ≥в? ћабуть, н≥ тому що це - акс≥ома. ƒл¤ повного розум≥нн¤ потр≥бна лише розшифровка через викладенн¤ еволюц≥њ концепц≥њ часу. ‘≥лософи вид≥л¤ють три етапи еволюц≥њ концепц≥њ часу: до ньютон≥вський, ньютон≥вський та п≥сл¤ ньютон≥вський . ѕерший м≥стить у соб≥ античну у¤ву, пон¤тт¤ стоњк≥в, атом≥ст≥в, неоплатоник≥в; другий - у¤ву Ќьютона та його сучасник≥в, а трет≥й Ц розум≥нн¤ часу, введене ≤. ѕригожиним /22/ та сучасними авторами. ѕлатон вважав час у ф≥зичному св≥т≥ лише рухомою подобою в≥чност≥, бутт¤ /23/. «а т≥ часи (ѕлатона та јристотел¤) у культур≥ античноњ √рец≥њ ≥снували ¤к континуал≥стський, так ≥ дискретний образ часу /24/. «аслугами јристотел¤ Ї розробка та обгрунтуванн¤ конкретноњ континуал≥стськоњ концепц≥њ ≥ формулюванн¤ концептуальних труднощ≥в проблеми часу. ¬≥н сформулював парадокс зникненн¤ часу: Уќдна частина його була, та њњ вже немаЇ, ≥нша Ц буде, та њњ ще немаЇ; з цих частин складаЇтьс¤ ≥ неск≥нчений час, ≥ кожний пром≥жок часу, що вир≥зн¤Їтьс¤. ј те, що складаЇтьс¤з не≥снуючого, не може бути причетним до ≥снуванн¤Ф /21, —. 145/. јристотель мислив час безперервним потоком, повТ¤заним з рухом у св≥т≥ почутт≥в. ¬≥н дов≥в неслушн≥сть атом≥зму, стверджуючи, що визнанн¤ непод≥льним одного роду лог≥чно вимагаЇ визнанн¤ непод≥льним ус≥х ≥нших род≥в, що призводить до абсурдного висновку: УЕпри на¤вност≥ руху буде можливим не рухатис¤, а перебувати у спокоњФ, та що Урух складаЇтьс¤ не з рух≥вФ /21, —. 181/. –анн≥й стоњцизм. «г≥дно з ’рисиппом Усьогодн≥шнЇФ, УтеперФ - не ф≥ксована крапка, а межа, до ¤коњ спр¤мовуЇтьс¤ згасаюче у сьогоденн≥ минуле та грань, за ¤кою зароджуЇтьс¤ майбутнЇ. У—ьогодн≥шнЇФ частково знаходитьс¤ у минулому, а частково - у майбутньому. —пециф≥ку розум≥нн¤ стоњками моментусьогодн≥шнього в≥дбиваЇ вираз ”айтхеда: У—ьогодн≥шнЇ Ї ¤скравий край памТ¤т≥, забарвлений оч≥куванн¤мФ /109/. —тоњки постулюють Утрет≥й р¤дФ величин не к≥нцевих та не неск≥нченно малих, котр≥ арифметично р≥вн≥ м≥ж собою (конгруентн≥ при накладенн≥), у той же час збер≥гають м≥ж собою певне геометричне в≥дношенн¤Ф /26/. јтом≥сти (≈п≥кур, ƒ≥одор, роп) вир≥знили властивост≥ руху у дискретному простор≥ та час≥ (однаков≥сть швидкост≥ ус≥х рух≥в) - ≥зотах≥¤, кек≥нема (непод≥льн≥сть елементарного руху), постулюванн¤ ≥снуванн¤ того елементарного руху, що вже ставс¤; реновац≥¤ (трактуванн¤ руху ¤к зникненн¤ та нового народженн¤ частки за кожний наступний атом часу, у кожному наступному атом≥ простору /25/). Ћевк≥пп ≥ ƒемокр≥т, припускаючи ≥снуванн¤ ф≥зичних атом≥в, не припускали ≥снуванн¤ атом≥в часу /27/. ≤саак Ќьютон трактував час ¤к з одного боку - дискретн≥сть, а з ≥ншого - безперервн≥сть. ѕо¤снював, що на нижчому р≥вн≥ час дискретний, але ≥снуЇ вищий р≥вень, на ¤кому час безперервний /24, —. 38/: У...дискретн≥сть та безперервн≥сть Їство властивост≥ часу р≥зних онтолог≥чних р≥вн≥в, звТ¤зок м≥ж котрими зд≥йснюЇтьс¤ процедурою межового переходуФ. Ќатом≥сть, матер≥ал≥сти вважали, що час - одна з основних форм ≥снуванн¤ матер≥њ: У” св≥т≥ немаЇ н≥чого окр≥м матер≥њ, що рухаЇтьс¤, а матер≥¤, ¤ка рухаЇтьс¤ не може рухатис¤ ≥накше н≥ж у простор≥ та час≥Ф - писав ¬. Ћен≥н /28,—.349/ Уѕрост≥р та час, загальн≥ форми ≥снуванн¤ матер≥њ; прост≥р - форма сп≥в≥снуванн¤ матер≥альних обТЇкт≥в ≥ процес≥в (характеризуЇструктуру та довжину матер≥альних систем); час - форма посл≥довноњ зм≥ни¤вищ тастану матер≥њ (характеризуЇ тривал≥сть њхнього бутт¤). ѕрост≥р тачас мають обТЇктивний характер, нев≥дд≥льн≥ в≥д матер≥њ, нерозривно повТ¤зан≥ з њњ рухом та один з одним, мають к≥льк≥сну та ¤к≥сну неск≥нчен≥сть. ”н≥версальн≥ властивост≥ часу - тривал≥сть, неповторн≥сть та необоротн≥сть; загальн≥ властивост≥ простору - довжина, Їдн≥сть переривчастост≥ та безперервност≥Ф /29, C.108/. як бачимо, концепц≥¤ часу зм≥нюЇтьс¤ у залежност≥ в≥д р≥вн¤ розвитку науки. Ќатом≥сть, час у нашому розум≥нн≥ - це група ресурс≥в, що утворюЇтьс¤ ресурсами трьох ≥нших груп: матер≥альних, ф≥нансових та трудових. “обто час Ї н≥що ≥нше ¤к комплексна сукупн≥сть усього ≥снуючого у св≥т≥. ¬илуч≥ть (¤кщо це можливо) з потоку часу будь-¤ку з складових ≥ отримаЇте ≥нший час. “ака у¤ва дозвол¤Ї вважати. що ≥снуванн¤ машини часу немислиме та неможливе. јдже, ус≥ перел≥чен≥ складов≥ потоку часу повинн≥ ≥ можуть за своњм темпосв≥том сп≥впасти лише у суто визначений момент, котрим ≥ Ї певний пром≥жок часу. ќск≥льки ж усе у св≥т≥ - р≥зн≥ форми енерг≥њ, машина часу повинна була б використати величезн≥ енергетичн≥ ресурси, ¤к≥ б дозволили одночасно в≥дтворити ус≥ форми енерг≥њ, що ≥снували у цьому (певному) пром≥жку часу. —к≥льки ≥снуЇ людство, ст≥льки люди намагаютьс¤ визнати що таке Ї час. Ќова у¤ва сутност≥ часу поЇднуЇ декотр≥ пон¤тт¤ що були, з тими, ¤к≥ сформулювали досл≥дники екосестейту. „ас з одного боку - це Їдина м≥ра ¤кост≥, з ≥ншого - четвертий вим≥р та четверта група ресурс≥в, що утворюЇтьс¤ трьома ≥ншими групами ресурс≥в. √еракл≥т, ¤кий вважав час потоком вогню, що все знищуЇ, був близький до сучасного трактуванн¤. ѕроте, час не здатен н≥чого робити, в≥н лише пост≥йний св≥док усього, що в≥дбуваЇтьс¤. «м≥ни ж покликан≥ перетворенн¤м енерг≥й, що Ї безперервними. ‘≥лософи в≥рно зазначали, що к≥нець одного стаЇ початком ≥ншого, адже зникненн¤ одн≥Їњ форми енерг≥њ означаЇ народженн¤ ≥ншоњ. ўо ж стосуЇтьс¤ Їдиного спр¤муванн¤, Ї г≥потеза про те, що паралельно з нашим ≥снуЇ ≥нший св≥т, у ¤кому час спр¤мований у протилежний б≥к. ѕриб≥чники ц≥Їњ г≥потези виход¤ть з того, що теч≥¤ маЇ м≥сце тод≥, коли ≥снуюча р≥зниц¤ р≥вн≥в, ¤ка змушуЇ до перет≥канн¤. “аким чином теч≥¤ часу по¤снюЇтьс¤ тим, що м≥ж р≥внем тут та р≥внем у паралельному св≥т≥ Ї р≥зниц¤, ¤ка Ї причиною теч≥њ. ќднак будь ¤ка д≥¤ повинна вгамовуватис¤ протид≥Їю, тож, теч≥¤ маЇ компенсуватис¤ протитеч≥Їю. „ас - показник ¤кост≥, що не ≥снуЇ поза енергетичним св≥том. ¬се ≥снуюче у св≥т≥ (люди, рослини, тварини, ландшафт та таке ≥нше) утворюють час, котрий њм не п≥двладний, тече незалежно в≥д того чи ≥снуЇ конкретний учасник життЇвого процесу, чи н≥. —в≥т побудований за загальними законом≥рност¤ми. ѕершою серед них (та ледь не головною) Ї на¤вн≥сть р≥зниц≥ (потенц≥ал≥в, р≥вн¤ енерг≥њ, висоти тощо). ƒруга законом≥рн≥сть - теч≥¤ спр¤мовуЇтьс¤ в≥д б≥льшого до меншого з метою дос¤гненн¤ повноњ в≥дсутност≥ р≥зниц≥ (що насправд≥ Ї станом спокою або смерт≥). «г≥дно з ц≥Їю законом≥рн≥стю час, що тече в одному напр¤мку, вочевидь, повинен зб≥гати туди, де Ї менший р≥вень. ќднак, спостереженн¤навколишнього св≥ту надаЇ досв≥д (наприклад, коловорот води у природ≥ засв≥дчуЇ на¤вн≥сть двостороннього руху), ¤кийп≥дтверджуЇ, що маЇбути зворотн≥й рух часу. ѕроте люди здатн≥ спостер≥гати рух лишеодного потоку часу. «розум≥ло, що десь повинен ≥снувати, перех≥д, а загальна структура нагадуватиме сполучен≥ судини. “од≥ час, що ст≥каЇ зв≥дси повинен перет≥кати у зворотному напр¤мку. Ћюдство ж позбавлено можливост≥ бачити начало та к≥нець процесу теч≥њ часу. ѕроте, ≥снуванн¤ переходу та на¤вн≥сть щонайменше двох поток≥в часу, пр¤мого та зворотного, прогл¤даЇ досить ч≥тко. якщо сполучен≥ судини мають однаков≥ поперечн≥ перер≥зи, тод≥ теч≥¤ маЇ зд≥йснюватис¤ з однаковою швидк≥стю в обох потоках, ≥накше час може Урозплескатис¤Ф, утворюючи велик≥ проблеми тому, що це - аномал≥¤. ” д≥йсност≥ Ї вар≥ант, що теч≥њ матимуть р≥зн≥ швидкост≥, ≥, нав≥ть, Ї можливим ≥снуванн¤ не двох, а дек≥лькох поток≥в часу, ¤кщо один з них буде завширшки такий ¤к ус≥ ≥нш≥ потоки, що течуть на зворот, разом. —кладн≥сть пол¤гаЇ у забезпеченн≥синхронност≥ ус≥х д≥й, ¤к≥ в≥дбуватимутьс¤ у один ≥ той же пром≥жок часу. ” цьому м≥сц≥ доречно зауважити, що час також маЇ бути одн≥Їю з форм енерг≥њ. “од≥ усе у св≥т≥ визначено наперед за рахунок того, що кожноњ конкретноњ митт≥ повинна в≥дбуватис¤ визначена к≥льк≥сть перетворень р≥зних форм енерг≥њ з певною сумарною енерг≥Їю (у цьому випадку мрець - елемент зворотноњ теч≥њ часу, тобто не до смерт≥, а в≥д нењ, але куди?). ’оча сама по соб≥ постановка питанн¤ про синхронн≥сть Ї неправом≥рною: ¤кщо ц¤ синхронн≥сть дос¤гаЇтьс¤ завд¤ки взаЇмодомовленост≥, тод≥ привТ¤зуванн¤ в≥дбуваЇтьс¤ штучно, без участ≥ часу. якщо ж вона випадкова (тобто визначена потоком часу та сумою перетворень енерг≥њ), тод≥ синхронност≥ ¤к такоњ немаЇ, Їлишень р≥зн≥ д≥њ, зд≥йснюван≥ за визначений пром≥жок часу. ѕот≥к часу Ї неск≥нченим з точки зору к≥льк≥сноњ оц≥нки тих, хто (або що) одночасно бере участь у цьому процес≥ (¤кщо ж мова йтиме про складанн¤ ус≥х форм енерг≥њ за певним загальним екв≥валентом, тод≥ ус¤ ситуац≥¤ матиме ≥нше тлумаченн¤). ожний з елемент≥в життЇвого процесу вол≥Ї максимально використати час своЇњ участ≥ у ньому. ” д≥йсност≥ це - поз≥рне прискоренн¤, тому що кожен з них може визначитис¤ лише за станом ≥нших учасник≥в життЇвого процесу. ≤ на ск≥льки вони ≥нтенсивно витрачають власн≥ життЇв≥ ресурси в≥н (елемент) не оц≥нюЇ. јле Ї ще одна характеристика св≥ту енерг≥й, це ≥нтенсивн≥сть - ознака д≥њ, ¤ка вим≥рюЇтьс¤ частиною ресурсу, що витрачаЇтьс¤ за одиницю часу. ƒобуток множенн¤ ≥нтенсивност≥ на час використанн¤ в≥дбиваЇ ресурс учасника життЇвого процесу. «в≥дси висновок: зростанн¤ ≥нтенсивност≥ т¤гне за собою зменшенн¤ часу ≥снуванн¤ учасника, тобто терм≥ну його участ≥ у життЇвому процес≥. “епер визр≥ла потреба надати тлумаченн¤ де¤ким ≥ншим терм≥нам, без ¤ких важко продовжувати викладенн¤. –есурс- запас життЇвих сил учасника життЇвого процесу, тобто величина енерг≥њ, наданоњ йому. «б≥льшенн¤ часу використанн¤ власного ресурсу можливо лише за рахунок використанн¤ ресурс≥в ≥нших учасник≥в процесу дл¤ п≥дтримки власного ≥снуванн¤, тобто життЇд≥¤льност≥. ѕерес≥чний читач спитаЇ: Уј чому ж бТютьс¤ за нафту, газ, землю та таке ≥нше, але н≥коли не билис¤ за життЇвийресурс?Ф. ≤ буде правий: д≥йсно у св≥т≥ пост≥йно точитьс¤ боротьба за волод≥нн¤ зазначенимиенергонос≥¤ми або за пр≥сну воду, за родовища ≥ копалини, за сировину ≥ матер≥али тощо. ƒл¤ того, щоб зрозум≥ти суть треба визнати наступний терм≥н. –есурси - це так≥ форми енерг≥њ, перетворенн¤ ¤ких використовуЇтьс¤ дл¤ забезпеченн¤ життЇд≥¤льност≥ ≥нших форм енерг≥њ (у нашому розум≥нн≥ - людини та людства). “еч≥¤ часу в≥дбиваЇтьс¤ у зм≥нах св≥ту енерг≥й. ¬≥к людини перш за все знаходить про¤в у стар≥нн≥ њњ орган≥зму, що вона сама визначаЇ власними почутт¤ми. якщо розгл¤дати св≥т ¤к замкнену систему з пост≥йним перетворенн¤м форм енерг≥њ, тод≥ сумарна к≥льк≥сть енерг≥њ за будь-¤кий пром≥жок часу повинна бути (≥ буде) однаковою. “ому енерг≥¤ безсмертна та не повТ¤зана з часом, але кожна окрема њњ формаповТ¤зана з часом ≥ њњ ≥снуванн¤ маЇ початок та к≥нець. ” цьому випадку св≥т - споконв≥чний двигун...на м≥сц≥. “ому, що зсередини весь час ≥дуть зм≥ни, а у ц≥лому н≥чого не зм≥нюЇтьс¤. ќднак тод≥ виникаЇ ≥нше розум≥нн¤ часу: дл¤ св≥ту у ц≥лому час не ≥снуЇ, тому, що дл¤ нього не маЇ зм≥н. Ќатом≥сть, пот≥к часу - категор≥¤, ¤ка в≥дбиваЇ зм≥ни, а за њх в≥дсутност≥ вона не ≥снуЇ. ожний з елемент≥в життЇвого процесу сприймаЇ час по-своЇму через те, що маЇ власний темпосв≥т, тобто ≥нтенсивн≥сть використанн¤ ресурсу (вочевидь, також, що дл¤ кожноњ форми енерг≥њ ≥снують меж≥ можливого - максимальний час витрати ресурсу). ≤ кожний темпосв≥т маЇ своњ меж≥ Уб≥льшеФ та УменшеФ. Ћюдина маЇ темпосв≥т, верхньою межею ¤кого Ї 120 рок≥в, рослинний св≥т - св≥й, до 4900 рок≥в /30,—.146/, тварини, птахи, комахи, вписуютьс¤ у Їдиний темпосв≥т (бо тривал≥сть њх ≥снуванн¤ вписуЇтьс¤ до темпосв≥ту людини). Ћандшафт також маЇ власний темпосв≥т, що вим≥рюЇтьс¤ м≥льйонами рок≥в. якщо ж зробити додаванн¤ одержаноњ к≥лькост≥ енерг≥њ, УвнескиФ кожного будуть зворотно пропорц≥йними њхн≥м темпосв≥там. ѕерейдемо до визначенн¤ р≥зновид≥в науки. Ќауковц≥ вважають, що науку умовно можна розпод≥лити на фундаментальну, ¤ка переймаЇтьс¤ глобальними проблемами далекоњ перспективи, та прикладну, що вивчаЇ ≥ впливаЇ на сьогоденн¤ ≥ близьку перспективу. Ќе можна сказати, що одна з них важлив≥ше за ≥ншу, адже, без ≥снуванн¤ сьогодн≥ н≥коли не прийде завтра, а безнапрацювань на завтра не буде ≥снуванн¤ у тому ж таки завтра. ѕроте, наука про безпеку повинна використовувати ≥ те, ≥ ≥нше тому, що вона чи не Їдина з наук, ¤ка повинна мати ¤комога менш≥ прогалини та в≥дхиленн¤. “ож присп≥в час викласти у чому сенс ф≥лософ≥њ екосестейту. ≈косестейт визнаЇ св≥т ¤к поЇднанн¤ дискретного. ÷е д≥йсно так, адже немаЇ у св≥т≥ н≥чого, чого б через зб≥льшенн¤ або зменшенн¤ масштаб≥в розгл¤ду не можна було б розкласти на складов≥. Ќаприклад, час складаЇтьс¤ з окремих миттЇвостей, а прост≥р - з окремих його д≥л¤нок. ”правл≥нн¤ будь-чим або будь-ким - дискретний процес, основу ¤кого складають надаван≥ команд, њх виконанн¤ та визнанн¤ стану об? Їкту до ≥ п≥сл¤ виконанн¤ команди, а ¤к≥сть управл≥нн¤ залежить в≥д щ≥льност≥ наданн¤ та виконанн¤команд, що визначаЇтьс¤ часом. ѕаузи м≥ж командами, м≥ж наданн¤м та виконанн¤м команди, м≥ж наданн¤м команди та надходженн¤м ≥нформац≥њ про њњ виконанн¤, м≥ж визнанн¤м результату та наданн¤м наступноњкоманди - показники, щовизначають ¤к≥сть управл≥нн¤. ¬ажливе значенн¤ маЇ ≥ д≥Їв≥сть команд, тобто њх ¤к≥сне та своЇчасне виконанн¤. ≥льк≥сним визначенн¤м ¤кост≥ управл≥нн¤ займаЇтьс¤ квал≥джметр≥¤ (њњ засади надан≥ у книз≥ У≈коном≥чна безпека. —татика процесу забезпеченн¤Ф /7/). ѕроте, у попередн≥й ≥нформац≥њ мова про масштаб не йшла, а саме ним визначаЇтьс¤ р≥вень безперервност≥ управл≥нн¤, тобто р≥вень над≥йност≥ захисту. ƒл¤ ¬сесв≥ту секунда, хвилина або, нав≥ть, година на «емл≥ така м≥зерна частка часу, про ¤ку астрономи ≥ не згадують. Ќатом≥сть, ≥нод≥ миттЇв≥сть визначаЇ смерть або житт¤ одн≥Їњ людини або угрупованн¤, народу чи етносу, або, нав≥ть, всього людства (д≥йсно, ¤кщо терорист з ¤дерною Увал≥зкоюФ не отримаЇ в≥дс≥ч≥ до того ¤к натисне на кнопку запуску, людство або значна його частина можуть загинути). “ож, дл¤ забезпеченн¤ безпеки одним з головних показник≥в Ї своЇчасн≥сть та адекватн≥сть реагуванн¤ на небезпеку, ¤ка повинна межувати з безперервн≥стю. ѕостаЇ питанн¤: чи можливо таке? ћожливо завд¤ки створенню ≥Їрарх≥њ управл≥нн¤ з використанн¤м на кожному з њњ р≥вн≥в команд певноњ довжини, щоб перекрити прогалини на нижчому р≥вн≥ управл≥нн¤. “од≥ згаданий випадок майже не матиме шансу трапитись. «алежн≥сть м≥ж ¤к≥стю управл≥нн¤ та часом пр¤ма: чим б≥льш≥ за часом прогалини м≥ж командами та њх виконанн¤м, тим г≥рша ¤к≥сть забезпеченн¤ безпеки, ≥ - навпаки. “аким чином часом визначаЇтьс¤ р≥вень безпеки. ѕерекритт¤ прогалин м≥ж командами на р≥зних р≥вн¤х управл≥нн¤ дозвол¤Ї зменшити ризик та запоб≥гти виникненню неконтрольованих ситуац≥й (зокрема, терористичних акт≥в). ” подальшому розгл¤датиметьс¤ залежн≥сть на¤вност≥ зон б≥фуркац≥њ (тобто з неконтрольованою лог≥кою под≥й) в≥д ¤кост≥ управл≥нн¤, а в≥д того - р≥вн¤ забезпеченн¤ безпеки.
| |||
|
