1.3.5.2. ”правл≥нн¤ угрупованн¤м ѕ≥д угрупованн¤м розум≥Їтьс¤ поЇднанн¤ певноњ к≥лькост≥ ос≥б, пов'¤заних загальними ≥нтересами ≥ загальним вектором спр¤муванн¤ д≥й. ÷е може бути родина, бригада, кооператив, акц≥онерне товариство, колективне п≥дприЇмство, сусп≥льно-громадськ≥ орган≥зац≥њ, в≥йсько чи його п≥дрозд≥л, парт≥¤, сусп≥льство у ц≥лому та таке ≥нше. “обто будь-¤к≥ види поЇднанн¤ людей (держава та сусп≥льство - теж певною м≥рою Ї поЇднанн¤ми людей. јле кр≥м к≥льк≥сноњ в≥дм≥ни ц≥ поЇднанн¤ мають й ≥нш≥ несхожост≥, ¤к≥ були свого часу викладен≥ у в≥дпов≥дних розд≥лах пос≥бника дл¤ спец≥альних служб ≥ не Ї предметом цього досл≥дженн¤). ÷≥кавуточку зору на конфл≥кти та њх використанн¤ дл¤ управл≥нн¤ виклав ћ. ƒ. ћ≥щенко /44/: У¬одночас рад¤нська пол≥тика щодо держав, ур¤ди ¤ких перебували поза впливом —–—–, значною м≥рою допомагала у стимулюванн≥ соц≥альноњ конфл≥ктност≥ та напруженост≥, починаючи в≥д ф≥нансуванн¤ комун≥стичних парт≥й ≥ зак≥нчуючи п≥дтримкою повстанських рух≥в. «ростанн¤ соц≥альноњнапруженост≥ розгл¤даЇтьс¤ у такому випадку ¤к зас≥б дестаб≥л≥зац≥њ пол≥тичних режим≥в. ѕроблеманапруженост≥ Ї складовою частиною проблеми конфл≥ктност≥ у сусп≥льств≥...у св≥тов≥й соц≥олог≥њ ≥снуЇ два п≥дходи до конфл≥ктност≥ та њњ рол≥ в розвитку сусп≥льства. ќдин розробл¤Їтьс¤ у межах Утеор≥њ конфл≥ктуФ (Ћ. озер, –. ƒарендорф, ƒж. –екс та ≥н.)...ƒругий - у межах функц≥онал≥стських теор≥й (“. ѕарсонс, ≈. ƒюрктейм). ѕерший...конфл≥кт ¤к механ≥зм адаптац≥њ сусп≥льноњ системи до умов, що зм≥нюютьс¤, через реформи, необх≥дн≥ дл¤ врегулюванн¤ конфл≥кту...другий розгл¤дають ¤к Ухворобу системиФ...ѕ. оен подаЇ таблицю в≥дм≥нностей (табл. 1.4)Ф. “аблиц¤ 1.4. ¬≥дм≥нност≥ функц≥онального та конфл≥ктного п≥дход≥в
ƒжерело - /77, —. 167/. Ќавели управл≥нн¤ через використанн¤ соц≥альних конфл≥кт≥в. «асобами Ї наданн¤ п≥льг, повноважень, переваг, використанн¤ утиск≥в, п≥дпор¤дкуванн¤ формальних чи неформальних л≥дер≥в колективу (колектив≥в), роздр≥бненн¤ колектив≥в та њх пер≥одичне переформуванн¤, протиставленн¤ ≥нтерес≥в окремих прац≥вник≥в загальним чи груповим ≥нтересам (цей арсенал можна подовжити, однак й наведеного досить, щоб довести викладене у “ѕ ). ќск≥льки на¤вне наукове досл≥дженн¤ виконувалос¤ з метою наданн¤ ≥нструменту державним службовц¤м, ¤к≥ мають певний досв≥д кер≥вноњ роботи, вважали що сл≥д прид≥лити увагу ≥ншому аспекту, а саме - економ≥чн≥й безпец≥ угруповань. “реба лишень зазначити, що управл≥нн¤ через конфл≥кти в≥др≥зн¤Їтьс¤ за своЇю метою. якщо спр¤мовують зусилл¤ на п≥двищенн¤ ¤кост≥ роботи - головним стаЇстаб≥льна психолог≥чна обстановка у колектив≥. ј у тому раз≥, коли завданн¤м Ї знесиленн¤ або знешкодженн¤ угрупованн¤ - застосовують зовс≥м ≥нш≥ засоби та заходи (тод≥ додержуютьс¤методики наданоњ упопередньому розд≥л≥ ц≥Їњ роботи). ќск≥льки другий вар≥ант спр¤муванн¤ д≥й вже наданий, зосередимос¤ на першому. як в≥домо, ус≥ ресурси умовно розпод≥лен≥ на чотири групи: матер≥альн≥, трудов≥, ф≥нансов≥ та часов≥. Ќе важко збагнути, що управл≥нн¤ пол¤гаЇ у тому, щоб угрупованн¤ (п≥дприЇмство, ф≥рма, орган≥зац≥¤, парт≥¤ тощо) було своЇчасно забезпечено достатньою к≥льк≥стю потр≥бних ресурс≥в. ” цьому раз≥ психолог≥чний кл≥мат у колектив≥ зазнаЇ найменших в≥дхилень в≥д стану стаб≥льност≥ (а саме це Ї завданн¤м кер≥вника). √раф≥чно економ≥чна безпека угрупованн¤ може бути в≥дображеною чотириграною п≥рам≥дою (див. –ис. 1.6.). рапка ќ - початок та к≥нець (з економ≥чноњ точки зору) ≥снуванн¤ угрупованн¤. ” реальному житт≥ забезпеченн¤ не ≥де такими ч≥ткими тар≥вними к≥лькост¤ми до того ж ≥ потреби у р≥зних ресурсах р≥зн≥. ќкр≥м того, ¤к правило, ф≥нансуванн¤ залежить в≥д великоњ к≥лькост≥ чинник≥в, д≥ю ¤ких над важко вгамувати чи передбачити. ¬≥д того наведена п≥рам≥да маЇ вигл¤д, ¤кий англ≥йц≥ звуть Убл≥м-блумФ (див. –ис. 1.7.). ѕри цьому кожна з граней в≥дбиваЇ р≥вень забезпеченн¤ певними ресурсами, а грань часових ресурс≥в утворюЇтьс¤ у залежност≥ в≥д к≥лькост≥ надходженн¤ ресурс≥в на певний час. ” точц≥ ќ - начало та к≥нець ≥снуванн¤ ф≥рми, тобто час ще не розпочавс¤ або вже ск≥нчивс¤. «а рад¤нськ≥ часи, коли крањна ≥снувала в умовах пост≥йного недовиробленн¤ ≥ нестач, п≥дприЇмства мали дозв≥л на утриманн¤ запас≥в матер≥ал≥в та комплектуючих вироб≥в на чотири м≥с¤ц¤.¬важалос¤, що за цей час зум≥ють подолати негаразди. ” т≥м, оск≥льки усе належало держав≥ ≥ не було ≥ндив≥дуальноњ зац≥кавленост≥, п≥дприЇмства тримали значно б≥льш≥ запаси, при цьому частина њх складала так зван≥ Унел≥кв≥диФ, ¤ких п≥дприЇмство не могло позбутись (важко було передбачити, що завтра або наступного за ним дн¤ буде у деф≥цит≥, тому завозили ¤комога б≥льше, пот≥м б≥дкалис¤ через те, що склади були заповнен≥ непотребом та невистачало грошей на закуп≥влю потр≥бного). “аким чином заморожувалис¤ кап≥тал та матер≥альн≥ ресурси. ѕриродно, таке виробництво не могло бути ефективним, адже порушувало найголовн≥шу засаду - рац≥ональне та доц≥льне використанн¤ ресурс≥в. як же керувати угрупованн¤м за тепер≥шн≥х умов? јдже тепер Ї можлив≥сть працювати з кол≥с, що значно п≥двищуЇ ефективн≥сть використанн¤ ф≥нансових ресурс≥в. ќднак, зр≥с ≥ ризик (вважаЇмо вчасним нагадати основний постулат теор≥њ ризик≥в: чим б≥льше ризик, тим б≥льшим маЇ бути прибуток). “а сл≥д памТ¤тати, що мова ≥де про управл≥нн¤ через конфл≥кти. “ому зробимо акцент на пол≥тиц≥ ф≥рми. —лово Упол≥тикаФ, за тлумаченн¤м, наданим словниками, означаЇ Удержавна д≥¤льн≥стьФ (у нашому ж тезаурус≥ - Ул≥н≥¤ повед≥нкиФ). ƒозвол¤Їмо соб≥ оперувати ним тому, що модель управл≥нн¤ родиною, ф≥рмою, державою, сусп≥льством залишаЇтьс¤ певним чином однаковою. √оловною руш≥йною силою за ринкових умов господарюванн¤ Їконкуренц≥¤. ¬играш у конкурентн≥й боротьб≥ надаЇ переваги ≥ зб≥льшуЇ прибуток, тому це маЇ бути метою. јле визначенн¤ мети потребуЇ прийн¤тт¤ та реал≥зац≥њ плану д≥й. Ќа наш погл¤д, таким планом д≥й може стати добре обгрунтований б≥знес-план розвитку п≥дприЇмства, ¤кий треба розгл¤дати ¤к програму д≥й. ‘актично ц¤ програма повинна грунтуватис¤ на вм≥нн≥ оц≥нити ситуац≥ю та обрати доц≥льне використанн¤ ресурс≥в, тобто таке, ¤ке дозволить отримати максимальний прибуток. « точки зору економ≥чноњ безпеки пол≥тика маЇ будуватис¤ з урахуванн¤м пост≥йних зм≥н внутр≥шньоњ та зовн≥шньоњ ситуац≥њ. Ќасамперед, з передбаченн¤м шл¤х≥в подоланн¤ природних та штучно створених перешкод розвитков≥ ф≥рми. Ќе будемо зосереджуватись на управл≥нн≥ (менеджмент≥) ф≥рми,тим б≥льше, що Ї забагато в≥дпов≥дних пос≥бник≥в та п≥дручник≥в (рекомендуЇмо дл¤ цього користуватис¤ розробками пров≥дного украњнського фах≥вц¤ з менеджменту ћ. ћ. ћартиненка /78, 79/). ўо ж до окремих аспект≥в ефективного управл≥нн¤ п≥дприЇмством та його нових метод≥в, пропонуЇмо звернутись до публ≥кац≥й останн≥х рок≥в, зокрема /80, 81, 82, 83, 84, 85, 86/. ” цьому сенс≥ вол≥Їмо нагадати шостий постулат Ћог≥ки б≥знесу: У”б≥знес≥ немаЇ ворог≥в та друз≥в - Ї лише партнери або конкурентиФ/69/. ”се вир≥шуЇ баланс ≥нтерес≥в: ¤кщо ≥нтереси перехрещуютьс¤, ви - конкуренти, сп≥впадають - партнери, ≥дуть паралельно - сторонн≥ люди. « точки зору забезпеченн¤ безпеки держави використанн¤ “ѕ в≥дбуваЇтьс¤ через застосуванн¤ њњ метод≥в та п≥дход≥в. ћова, насамперед, ≥де про методи др≥бненн¤ та в≥двол≥кань: ¤кщо загроза походить в≥д певного угрупованн¤, застосовують принцип розд≥ленн¤ ≥нтерес≥в або переключають його ≥нтереси у ≥ншому спр¤муванн≥, дл¤ чого вивчають ≥нтереси окремих людей та груп, з ¤ких складаЇтьс¤ угрупованн¤, ви¤вл¤ють протир≥чч¤ м≥ж ними ≥ загострюють њх. оли р≥вень загострень п≥двищуЇтьс¤ наст≥льки, що угрупованн¤ припин¤Ї конфл≥ктувати з державою, закр≥плюють такий стан певними законами, нормативами, положенн¤, ¤к≥ виключають на найближчу перспективу можлив≥сть угрупованню пок≥нчити з внутр≥шн≥ми негараздами. ƒов≥дка. Ќа час початку досл≥дженн¤ в ”крањн≥ була 191 вуг≥льна шахта, з котрих лише 8 - рентабельн≥. ƒл¤ п≥дтримки ус≥х ≥нших держава змушена купувати видобуте ними вуг≥лл¤ за ц≥ною значно вищою, н≥ж на вуг≥лл¤, ≥мпортоване до ”крањни з –ос≥њ чи ѕольщ≥, однак, закрити нерентабельн≥ шахти шахтар≥ не дозвол¤ють. якби у кер≥вництв≥ украњнською державою були люди об≥знан≥ з засадами “ѕ , могли б позбутис¤ неприродного спр¤муванн¤ кошт≥в ≥ зусиль на утриманн¤ нерентабельних вуг≥льних п≥дприЇмств, спр¤мувавши енерг≥ю колишн≥х шахтар≥вта њхн≥х родин на зм≥ну напр¤мку д≥¤льност≥ (розвиток фермерства, народних промисл≥в тощо).
1.3.5.3. ”правл≥нн¤ державою рањна - це не т≥льки велике угрупованн¤ людей, поЇднаних Їдиною територ≥Їю мешканн¤, але й сама територ≥¤ з њњландшафтами, ¤к≥в≥д≥грають значну роль у житт≥ населенн¤ та у ≥снуванн≥ держави,пов≥тр¤ний ≥ водний прост≥р, рослинний та тваринний св≥т. “обто сп≥льнота ус≥х форм енерг≥њ, розташованих на визначен≥й територ≥њ, закон≥в за ¤кими ц¤ сп≥льнота ≥снуЇ, тими р≥зновидами њњ ресурс≥в, ¤к≥ знаход¤тьс¤ на ≥нших територ≥¤х (перш за все маЇмо на уваз≥ ф≥нансов≥ та людськ≥ ресурси, угоди та договори з ≥ншими державами, загальн≥ зац≥кавленост≥ та протир≥чч¤, що склалис¤ ≥сторично з певними крањнами ≥ таке ≥нше). ÷е - комплексна система з притаманною њй структурою взаЇмин та п≥дпор¤дкувань. “ѕ дозвол¤Ї переносити акцент негативних в≥дносин на ≥нш≥ суб'Їкти та об'Їкти завд¤ки використанню спец≥альних прийом≥в. «окрема, зм≥щенню пон¤ть та зм≥ни знаку в≥дносин на протилежний; спр¤муванню негативних почутт≥в на ≥нш≥ об'Їкти сп≥лкуванн¤ тощо. ќб'Їктами державного управл≥нн¤ Ї рег≥они, угрупованн¤ тагромад¤ни. якщо ≥детьс¤ про рег≥они, “ѕ дозвол¤Ї робити так звану Уп≥дм≥ну виннихФ. ¬м≥ло використовуючи засади “ѕ можна керувати державою без значних загострень конфл≥кт≥в та без зайвих навантажень на псих≥ку з боку опонент≥в. ” цьому сенс≥ показовою була повед≥нка колишнього президента –ос≥њ Ѕ. ™льцина щодо зм≥н ур¤д≥в, прем'Їр-м≥н≥стр≥в та його найближчого оточенн¤. ¬≥н з≥ткнув Ѕ. Ѕерезовського з ¬. √усинським, ол≥гархи сварилис¤ м≥ж собою, завд¤ки чому втрачали вир≥шальний вплив на управл≥нн¤ державою. ≤ ще одне, чи не найголовн≥ше: досл≥дженн¤ з “ѕ , започаткован≥ в ”крањн≥ мають на мет≥ винайденн¤ засоб≥в, ¤к≥ дозвол¤тимуть зм≥щувати пороги вразливост≥, чутливост≥ та розпадуобСЇкту, ¤кому забезпечуЇтьс¤ економ≥чна безпека, чого дос¤гають завд¤ки застосуванню економ≥чноњ зброњ. ќдним з вид≥в такоњ зброњ Ї штучне утворенн¤ та загостренн¤ протир≥ч м≥ж державою ≥ рег≥онами, м≥ж самими рег≥онами. Ќа раз≥ сл≥д визначити ¤ким чином використовуЇтьс¤ “ѕ супротивниками та ¤к треба застосовувати “ѕ щоб вгамувати пристраст≥, ¤к≥ п≥дштовхують рег≥они на про¤ви сепаратизму або на в≥дкрит≥ конфл≥кти з ≥ншими рег≥онами. ¬≥домо, що конфл≥кти штучно створюютьс¤ через застосуванн¤ методу поширенн¤ р≥зниць, суттЇв≥сть ¤кого пол¤гаЇ у п≥дтримц≥ процесу переваги одного з рег≥он≥в у темпах економ≥чного зростанн¤, у створенн≥ умов перет≥канн¤ ресурс≥в в≥д слабо до б≥льш розвинених рег≥он≥в крањни. «ростаюча р≥зниц¤ в економ≥чному потенц≥ал≥ за рахунок ≥нших рег≥он≥в народжуЇ та поширюЇ протид≥ю ≥ сталу ворожнечу. ѕосиленн¤ протисто¤нн¤ призводить до зм≥щенн¤ акценту з зовн≥шньоеконом≥чних звТ¤зк≥в на внутр≥шн≥ проблеми в≥д чого страждають загально державн≥ ≥нтереси. ƒов≥дка.Ќещодавно три област≥ ”крањни п≥дписали угоди про м≥жрег≥ональну взаЇмод≥ю з дек≥лькома субТЇктами –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ, при цьому центр не був, нав≥ть, по≥нформований про угоду, що п≥дписали. ј це суперечить чинному законодавству таквал≥ф≥куЇтьс¤ ¤к про¤в сепаратизму ≥ слугуЇ послабленню рол≥ центральноњ влади, пог≥ршенню управл≥нн¤ загалом, ≥ державою, зокрема. ќтже, визначили одну з найпоширен≥ших танайчаст≥ших загроз дл¤ ц≥л≥сност≥ держави ≥ њњ незалежност≥. ”с≥ загрози розпод≥л¤ють за призначенн¤м, масштабн≥стю, джерелом походженн¤. “ак,у згаданому випадку навели внутр≥шню загрозу державного масштабу, спр¤мовану на порушенн¤ стану спокою у держав≥ задл¤ штучного зм≥щенн¤ њњ уваги та зусиль з зовн≥шн≥х на внутр≥шн≥ проблеми. ѕроте, та ж сама загроза може бути ≥н≥ц≥йованою центральним управл≥нн¤м з метою зм≥цненн¤ власноњ влади та переключенн¤ уваги рег≥ональних ел≥т на м≥жрег≥ональн≥ стосунки. ” наведеному випадку це може бути бажанн¤ п≥дсилити протир≥чч¤ м≥ж нац≥онально налаштованими зах≥дними та пророс≥йськ≥ спр¤мованими сх≥дними област¤ми ”крањни. «а цих умов великого значенн¤ набуваЇ вм≥нн¤ розр≥зн¤ти вказан≥ мотиви та джерела походженн¤ загроз, а також штучн≥сть або природн≥сть њх виникненн¤. “ак, задл¤ придушенн¤ про¤в≥в сепаратизму центральна влада може спри¤ти поглибленню стосунк≥в м≥ж прикордонними рег≥онами власноњ та сус≥дньоњ держави аби згодом на ц≥й п≥дстав≥ звинуватити у сепаратизм≥ ≥ застосувати жорстк≥ заходи дл¤ обмеженн¤ влади та можливостей рег≥ональних ел≥т. ” цьому сенс≥ ц≥кавим Ї досв≥д рос≥йськоњ держави, де президент, бажаючи п≥дсилити владу центру, запропонував зм≥нити формуванн¤ верхньоњ палати парламенту. ¬икористовуючи протир≥чч¤ м≥ж верхньою та нижньою палатами парламенту, дом≥гс¤ мети. Ќатом≥сть, в ”крањн≥в≥дбуваЇтьс¤ зворотн≥й процес, ≥н≥ц≥атором ¤кого був ѕрезидент ”крањни Ћ. учма. ѕров≥вши референдум, дов≥в необх≥дн≥сть створенн¤ двопалатного парламенту, що надаЇ змогу розпорошити супротивн≥ сили, ¤к≥ ≥снують у ¬ерховн≥й –ад≥. Ќа це ж спр¤мована й ≥нша поправка до онституц≥њ ”крањни про зменшенн¤ чисельност≥ народних депутат≥в з 450 до 300. ” цьому випадку були використан≥ конфл≥кти м≥ж населенн¤м, ¤ке бажаЇ зменшити витрати на утриманн¤ ¬ерховноњ –ади ≥ через те - можлив≥сть зменшити податки, ≥ народними депутатами, що вол≥ють зберегти своњ позиц≥њ.
—аме на р≥вн≥ м≥ждержавних стосунк≥в “ѕ здавна застосовувалас¤ св≥домо. «гадаймо великих фах≥вц≥в њњ застосуванн¤ Ќ≥колло ћак≥авелл≥, ќтто Ѕ≥смарка, онрада јденауера, ≤вана ћазепу, атерину ≤≤ та ≥нших великих творц≥в м≥ждержавноњ пол≥тики. ÷е вони, завд¤ки використанню пол≥тичних засоб≥в, побудованих на “ѕ , зводили у в≥йнах ≥нш≥ держави, а сам≥ в≥д того отримували зиск. ћожна нагадати ≥ в≥дпов≥дний досв≥д, набутий ”крањною. ѕерший ѕрезидент незалежноњ ”крањни Ћ. равчук змушений був шукати пор¤тунку в≥д пост≥йно зростаючого тиску з боку –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ. ƒ≥йшло до того, що президент –‘ Ѕ. ™льцин в≥дверто за¤вив: Уякщо ”крањна не задовольнить певн≥ наш≥ вимоги, закриЇмо краникФ (малос¤ на уваз≥ припиненн¤постачанн¤ нафти та газу, альтернативи ж у ”крањни не було). “од≥ Ћ равчук застосував метод створенн¤ противаги: полет≥в до —Ўј ≥ дом≥гс¤ в≥дчутноњ допомоги з боку ц≥Їњ держави (що, правда, знайшло св≥й про¤в лише у висловлюванн¤х пров≥дних пол≥тик≥в про те, що ”крањн≥ буде надана ф≥нансова допомога, ¤ка дозволить купувати нафту у ≥нших крањн). ≤ це спрацювало: на певний час –ос≥¤ зменшила утиски. ј коли до њњ зусиль п≥дключивс¤ й азахстан, президент ¤кого Ќ. ЌазарбаЇв за¤вив, що ”крањна не одержить жодного к≥лограму сировину з крањн —ередньоњ јз≥њ (малос¤ на уваз≥ постачанн¤ бавовни з ”збекистану), ¤кщо не п≥дпише ≈коном≥чну угоду м≥ж крањнами —Ќƒ, Ћ. равчук домовивс¤ з итаЇм про наданн¤ товарного кредиту у 50 млн. дол. —Ўј (при цьому перел≥к товар≥в не був встановлений, що надавало змогу нат¤кати на одержанн¤ в≥д итаю бавовни). ≤ знову тиск зменшивс¤. ” наведених прикладах, ѕрезидент ”крањни Ћ. равчук використав “ѕ через зм≥щенн¤ акценту у м≥ждержавних стосунках. “ѕ було застосовано й до –умун≥њ, ¤ка висувала територ≥альн≥ претенз≥њ до ”крањни. ињв об≥грав положенн¤ нац≥ональних меншин, а саме, угорц≥в, значна к≥льк≥сть ¤ких мешкаЇ ¤к в ”крањн≥, так ≥ у –умун≥њ. —упротивник, бажаючи вступити до ™вропейського союзу та Ќј“ќ, був змушений припинити антиукрањнську аг≥тац≥ю у середин≥ крањни танагн≥танн¤ антиукрањнських настроњв серед румун. ƒов≥дка. “ѕ використовувалос¤ ƒжоном ƒ. –окфеллером, ¤к написав про це √. ћ≥нз: У–окфеллер безжал≥сний б≥знесмен, але щедрий ф≥лантроп був Улюдиною не статутних протир≥ч, ¤к≥ в≥н ус≥ доводив до абсолютноњ крайност≥Ф /340, —. 200/.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
