1.5. ќсновн≥ закони енергетичного св≥ту

ѕочнемо з того, що визначимос¤ з пон¤тт¤м УзаконФ: У«акон. 1. «вТ¤зок та взаЇмозалежн≥сть ¤ких-н. ¤вищ обТЇктивноњ д≥йсност≥. 2. ѕостанови державноњ влади.  онституц≥¤ - ќсновний «. –ад¤нського —оюзу...3. «агальнообовТ¤зкове правило, те, що визнаЇтьс¤ обовТ¤зковимФ /5, —. 179/.

—оц≥ально-ф≥лософське тлумаченн¤ терм≥на УзаконФ залишимо дл¤ ф≥лософ≥в, адже нас ц≥кавить ≥нше - ¤к та чому в≥дкривають т≥ чи ≥нш≥ закони ≥ ¤к вони слугують людству.

”мовний розпод≥л науки на фундаментальну та прикладну не повн≥стю характеризуЇ ≥Їрарх≥ю закон≥в ≥ зовс≥м не по¤снюЇ чому т≥ чи ≥нш≥ знах≥дки вчених в≥днос¤ть до фундаментальних або до прикладних. ѕрим≥тивно-утил≥тарне пон¤тт¤ про њх придатн≥сть, сфери та њњ значимост≥, також не надають повноњ у¤ви ≥ сприймаютьс¤ ¤к суто косметичн≥ р≥шенн¤, що дозвол¤ють на визначено стислий час заспокоњти тих, хто запитуЇ.

Ќа наш погл¤д, головною характеристикою (з точки зору людства) Ї терм≥н та просторовий д≥апазон д≥й того чи ≥ншого в≥дкритт¤, тобто у основ≥ закладен≥ к≥льк≥сн≥ та ¤к≥сн≥ показники (або, ¤кщо, п≥ти дал≥, прост≥р та час).

¬очевидь ≥ те, що в≥дкритт¤ з≥ставл¤ють ≥ з них будують певну ≥Їрарх≥ю. ”се у св≥т≥ людини спр¤мовано на те, аби пристосувати чи њњ до навколишнього середовища, чи навколишнЇ середовище до нењ. ѕри цьому, ¤к це не дивно, автоматично враховуютьс¤ орган≥чн≥ можливост≥ сприйн¤тт¤ т≥Їњ чи ≥ншоњ новини.

якщо передивитис¤ в≥дкрит≥ людством (дл¤ себе) закони природи, стане зрозум≥лим - вир≥шальним у визначенн≥ њх значимост≥ людство вважаЇ час та сферу њх д≥њ.  ласиками визнан≥ ≤. Ќьютон, ¤кий в≥дкрив дл¤ людства в≥чн≥ закони ф≥зики; ј. ≈йнштейн, автор теор≥њ в≥дносност≥, √. √ал≥лей, ¤кий зробив в≥дкритт¤ в астроном≥њ, та ≥нш≥ вчен≥. —л≥д прид≥лити особливу увагу тому, що у першу чергу в≥рними вважалис¤ в≥дкритт¤, котр≥ було можливим перев≥рити на практиц≥: зробити вим≥ри, побачити, розрахувати та т. ≥н. Ќабагато складн≥ше ситуац≥¤ з визнанн¤м в≥дкритт≥в, ¤к≥ у на¤вний момент неможливо побачити, почути, помацати, а можна лише сприймати умогл¤дно. ƒо таких в≥дкритт≥в в≥днесли концепц≥ю часу, основи побудови св≥ту (≥деал≥стичну, матер≥ал≥стичну та енергетичну) ≥ под≥бн≥ до них. ƒ≥йсно, ¤к погодитис¤ з тим, що св≥т побудований на ≥дењ, ¤кщо њњ не можна помацати, побачити, в≥дчути?

« ≥ншого боку, людство давно визнало, що св≥т ≥снуЇ незалежно в≥д того, чи ≥снуЇ людина, але дл¤ людини в≥н ≥снуЇ лише тод≥, коли людина здатна ¤кимсь чином його сприймати. ј ¤к же бути у цьому сенс≥ з≥ створенн¤м св≥ту з ≥дей, матер≥њ, енерг≥њ? јдже погодитис¤ з таким означаЇ погодитис¤ з тим, що не здатн≥ перев≥рити? “од≥ це - в≥ра, на ¤к≥й збудована рел≥г≥¤, а не наука, до п≥дгрунт¤ ¤коњ закладен≥ можливост≥ перев≥рити ≥ переконатис¤.

«а останн≥ роки усе б≥льше визнанн¤ та розум≥нн¤ приходить до теор≥њ енергетичного св≥ту. –ан≥ше довели хибн≥сть основного положенн¤ матер≥ал≥стичноњ ф≥лософ≥њ щодо найменшоњ непод≥льноњ частки св≥ту. —л≥д лише додати дов≥д на користь того, що у св≥т≥ пост≥йно в≥дбуваютьс¤ процеси перетворенн¤ одних форм енерг≥њ у ≥нш≥. Ќаприклад, ¤кщо обТЇднати протон (позитивно зар¤джена частка) та електрон (негативно зар¤джена частка) вони зникнуть, а зам≥сть них зТ¤витьс¤ нейтрон (частка, що не маЇ жодного зар¤ду). ўо ж в≥дбулос¤? ѕеретворенн¤ двох форм енерг≥њ у третю, ¤ка маЇ в≥дм≥нн≥ характеристики в≥д тих форм енерг≥њ, з ¤ких вона утворилась. Ќаведений лог≥чний ланцюжок д≥й та висновк≥в повн≥стю п≥дтверджуЇ в≥рн≥сть енергетичноњ ф≥лософ≥њ. ‘ах≥вц≥ техн≥чного проф≥лю осв≥ти заперечуватимуть: доведеним можна вважати лише те, що визначаЇтьс¤ цифрою, тобто може бути розрахованим. У—каж≥ть, до реч≥, - спитають вони, - ¤кою загальною одиницею можна вим≥рювати р≥вень енерг≥њ у кожн≥й з њњ форм?Ф

–≥зноман≥тн≥сть форм енерг≥њ д≥йсно поки що робить замежовими сприйн¤тт¤ новоњ ф≥лософ≥њ (¤ка покладена у п≥дгрунт¤ нового св≥тосприйн¤тт¤ та св≥тогл¤ду). ≤ у цьому дл¤ нењ криЇтьс¤ велика небезпека, адже ≥деал≥стична побудова св≥ту ≥ сприймалас¤ т¤жко та була в≥дкинутою з задоволенн¤м тому, що ≥дею визначити показниками ви¤вилос¤ неможливим. ¬она - в≥дносна: варта ст≥льки, ск≥льки за нею сплат¤ть; не може бути вим≥р¤ною загально прийн¤тними к≥льк≥сними показниками (довжиною, шириною, висотою, масою та таке ≥нше) ≥ ¤к≥сним показником (часом).

« ф≥лософ≥Їю енергетичноњ побудови св≥ту у цьому сенс≥ справа ще складн≥ша: њњ нар≥жним кам≥нн¤м Ї твердженн¤, що св≥т енерг≥й - в≥чний, отже, показник ¤кост≥ (час) видаЇтьс¤ взагал≥ не прийн¤тним.

ƒещо легше з к≥льк≥сними показниками тому, що з≥ставл¤ючи таку форму енерг≥њ ¤к кам≥нц≥, що лежать на схилах гори, можна скористатис¤ загально зрозум≥лим терм≥ном Употенц≥йна енерг≥¤Ф, а до снар¤д≥в, ¤к≥ лет¤ть - Ук≥нетична енерг≥¤Ф. ≤ з≥ставити њх за визнаними людством формулами.

ј ¤к же зробити вим≥рюванн¤ енерг≥њ такоњ складноњ системи ¤к людина? ¬она ж складаЇтьс¤ з множини ≥нших форм, декотр≥ з ¤ких (скаж≥мо, енерг≥¤ мозку) поки що точно розрахувати не можна (щоправда, генерал-майор, доктор економ≥чних наук, професор ¬. ћунт≥¤н /3/ спробував побудувати на Умислетехнолог≥¤хФ систему забезпеченн¤ економ≥чноњ безпеки, однак це все ще - г≥потетична побудова. “ому, що за наведеною ним швидк≥стю думки н≥чого розрахувати та врахувати сьогодн≥ не можливо, хоча до його думки приЇдналис¤ й ≥нш≥ вчен≥ св≥ту /4/).

“од≥, в≥рог≥дно, сл≥д в≥д≥йти в≥д основи наукових висновк≥в та укладань, в≥д лог≥ки викладенн¤ ≥ перевести усе у царину духовного сприйн¤тт¤, тобто запропонувати читачам прийн¤ти викладене на в≥ру (з наступним пошуком ≥ викладенн¤м довод≥в на старих, лог≥чно повТ¤заних ≥ математично обгрунтованих засадах).

“ож. пропонуЇмо прийн¤ти ¤к акс≥оми вже сформульован≥ наступн≥ пон¤тт¤ та закони енергетичного св≥ту:

1. —в≥т - це сукупн≥сть найр≥зноман≥тн≥ших форм енерг≥њ.

2. ”се, що в≥дбуваЇтьс¤ у св≥т≥ - це процеси перетворенн¤ однихформ енерг≥њ у ≥нш≥.

3. √оловний закон св≥ту - спр¤муванн¤ до р≥вноваги.

4. «агальна к≥льк≥сть енерг≥њ у св≥т≥ Ї незм≥ною (пост≥йна).

5. √оловна мета усього у св≥т≥ - подовженн¤ часу власного ≥снуванн¤.

6. ќсновний ≥нстинкт св≥ту енерг≥й - прагненн¤ самозбереженн¤.

7. ƒвигуном процес≥в, що в≥дбуваютьс¤ Ї намаганн¤ кожноњ з форм отримати додатковий запас енерг≥њ, що надасть њй змогу подовжити час власного ≥снуванн¤, тобто перерозпод≥лити енерг≥юсв≥ту на власну користь.

8. —в≥т енерг≥й - замкнена, в≥чно ≥снуюча система, ¤ка весь час у середин≥ перетворюЇтьс¤ (зм≥нюЇтьс¤) у межах розум≥нн¤ та знань людством категор≥њ УчасФ.

9. ѕовна р≥вновага - ознака смерт≥, дл¤ св≥ту у ц≥лому цей стан Ї неможливим.

10. —в≥т не може ≥снувати без на¤вност≥ р≥зниц≥, ¤ка Ї руш≥Їм ус≥х зм≥н.

11. ≈нерг≥¤ - це м≥ра здатност≥ зм≥нювати та зм≥нюватис¤.

12. „им б≥льшою Ї р≥зниц¤, тим стр≥мк≥ше та глибше процес перетворень, побудований на њњ усуненн≥.

13. ≤стор≥¤ будуЇ процес загальних перетворень ≥ його розум≥нн¤ людством суто у межах можливостей людини все це сприйн¤ти та засвоњти.

14. ” св≥т≥ не Ї важливим ск≥льки працював та ¤к багато зробив, б≥льш важливим Ї результат (зв≥дси - перех≥д до ≥нформац≥йного св≥ту).

15. ”се у св≥т≥ знаходитьс¤ у природних протир≥чч¤х (≥ррац≥ональне та рац≥ональне, в≥чне та смертне, добро та зло), без ¤ких не може бути р≥зниц≥ ≥, в≥д того, неможлив≥ перетворенн¤, тобто ≥снуванн¤ самого св≥ту.

16. ≤стор≥¤ поступово та пост≥йно п≥дводить людство до п≥знанн¤ ≥ розум≥нн¤ того. що в≥дбуваЇтьс¤, убер≥гаючи його в≥д згубних стрес≥в.

17. ”се у св≥т≥ живе за власним часом (у своЇму темпосв≥т≥), тому сприймаЇ усе, що у ньому в≥дбуваЇтьс¤ по-своЇму, у цьому знаходить в≥дбитт¤ засади протир≥ч (¤к њхн¤ першопричина).

18. ¬иход¤чи з повед≥нки нових покол≥нь людства, можна спрогнозувати, що св≥т переводить людину та людство до ≥снуванн¤ у в≥ртуальн≥й площин≥ (в≥д реального до в≥ртуального).

19. якщо час рухаЇтьс¤ у одному напр¤мку, природним Ї твердженн¤, що живемо у одному з паралельних св≥т≥в, у ¤ких час може рухатис¤ у протилежному напр¤мку.

20. ¬становленн¤ початковоњ точки в≥дл≥ку часу Ї умовним, але сама на¤вн≥сть його руху ¤к потоку Ї безумовною.

Ќаведен≥ постулати в≥ри (або, в≥рн≥ше, закони енергетичного св≥ту) дозвол¤ють йти у досл≥дженн¤х дал≥, обгрунтовуючи усе прийн¤тим. ¬они сп≥в≥снують з ран≥ше п≥знаним та прийн¤тим. —каж≥мо, таке пон¤тт¤ матер≥ал≥стичноњ ф≥лософ≥њ, ¤к Урозвиток за сп≥раллюФ використовуЇтьс¤ за умови, що у к≥нцевому п≥дсумкупрагненн¤ до вр≥вноваженн¤, тобто до усуненн¤ р≥зниц≥, все р≥вно усе зводить до дотриманн¤ незм≥нним визнанн¤ пост≥йноњ к≥нцевоњ величини енерг≥њ у св≥т≥.

Ѕудь ¤ке твердженн¤, щоб бути сприйн¤тим, повинно бути зрозум≥лим, тому у на¤вному викладенн≥ сл≥д перейти до того, що краще за все сприймаЇтьс¤ людьми ≥ за своЇю суттю Ї обТЇктивним - до поступового переводу ¤вищ, ¤к≥ описали, у св≥т вим≥р≥в та чисел.

ѕроцеси, що в≥дбуваютьс¤ у св≥т≥ енерг≥й, в≥др≥зн¤ютьс¤ за њхн≥ми учасниками, пропорц≥¤ми участ≥, швидк≥стю та ≥нтенсивн≥стю прот≥канн¤ перетворень, результатами. “ака первинна оц≥нка дозвол¤Ї використовувати вже знайдене людством.

≤саак Ќьютон, наприклад, визначив час ¤к систему двох р≥вн≥в: нижчий р≥вень - дискретний, верхн≥й - безперервний. …ого правотулегко перев≥рити на приклад≥ руху кам≥нн¤, ¤ке обертаЇтьс¤ на мотузц≥. ”пов≥льненн¤ руху око сприймаЇ ¤к стрибкопод≥бний, дискретний перех≥д кам≥нц¤ з одн≥Їњ точки простору до ≥ншоњ, а з п≥двищенн¤м швидкост≥ обертанн¤ спостер≥гач бачить лише суц≥льне коло. “аким чином головним у розум≥нн≥ Ї сприйн¤тт¤, проте воно в≥др≥зн¤Їтьс¤ у кожного з учасник≥впроцес≥в (це ¤вище отримало назву Узакон рефлекс≥њФ /95/). ƒл¤визначенн¤ сл≥д ввести Уточку в≥дл≥куФ, ¤кийсь нуль, котрий буде вважатис¤ певним початковим еталоном. ќск≥льки анал≥з виконуЇтьс¤ людиною, найб≥льш обгрунтованим, мабуть, буде прийн¤тт¤ у ¤кост≥ еталону, його сприйн¤тт¤. јдже в≥н бачить та розум≥Ї лише той св≥т, ¤кий в змоз≥ сприйн¤ти. ≤ у к≥нцевому п≥дсумку, вчен≥. ¤к представники своЇњ форми енерг≥њ, п≥знають та в≥дстоюють той св≥т, ¤кий њхн¤ форма енерг≥њ вважаЇ дл¤ себе прийн¤тним.

“епер завданн¤ зведено до пошуку одиниць та меж вим≥р≥в. ≤ тут досл≥дник знову стикаЇтьс¤ з труднощами: людина, складна б≥оенергетична система, ¤ка м≥стить у соб≥ множину р≥зних форм енерг≥њ, кожна з ¤ких маЇ своњ ≥ндив≥дуальн≥ характеристики часом дуже в≥дм≥нн≥ в≥д характеристик ус≥х (або частини) ≥нших учасник≥в конгломерату.

“ак, ¬. ћунт≥¤н наводить, що швидк≥сть думки с¤гаЇ 650 трильйон≥в к≥лометр≥в на секунду, а форми енерг≥њ УокоФ та УвухоФ таких швидкостей не сприймають. “ож треба знайти меж≥ загального сприйн¤тт¤ (але њхн≥ розкид Ї дуже великим). тому Ї розумним застосуванн¤ механ≥зму масштаб≥в: прийн¤ти певн≥ одиниц≥ вим≥ру, ≥, у залежност≥ в≥д того, ¤кий саме процес буде розгл¤датис¤, зм≥нювати масштаби (одиниц≥) вим≥ру, ¤к це робитьс¤ у картограф≥њ.

1.6. ‘≥лософ≥¤, людство та ≥нформац≥¤

∆итт¤ сучасноњ людини неможливо у¤вити поза ≥нформац≥йним полем та ≥нформац≥йним потоком. ¬≥д св≥ту ≥ндустр≥њ людство через пост≥ндустр≥альну економ≥ку потрапл¤Ї у св≥т пануванн¤ ≥нформац≥њ.

якщо д≥йшли розум≥нн¤, що час - сумарний пот≥к трьох груп ресурс≥в, тод≥ група матер≥альних ресурс≥в усе б≥льше складаЇтьс¤ з ≥нформац≥йних продукт≥в.

¬≥дстежуючи невпинний рух людства до досконалост≥ та самозабезпеченн¤ ≥ самодостатност≥, бачимо перех≥д в≥д споживанн¤ природних до споживанн¤ штучних продукт≥в харчуванн¤ (у 50-60 роках ’’ стор≥чч¤ у —–—– продавали гор≥лку, на етикетц≥ ¤коњ був намальований чорний трикутник, що означав - продукт зроблений з камТ¤ного вуг≥лл¤. Ћюди цуралис¤ його, надаючи перевагу виробам з цукру, бур¤к≥в, пшениц≥ тощо. ѕот≥м вже без в≥дпов≥дних етикеток споживали Укоров? ¤чеФ масло, вироблене з нафти. «араз завд¤ки генн≥й ≥нженер≥њ ≥нод≥ споживаЇмо кур¤ч≥ ¤йц¤, ¤к≥ мають у середин≥ по два жовтки, картоплю з генами тварини тощо).

¬очевидь згодом на штучн≥ продукти харчуванн¤ перейде не лише ф≥зична складова людини, а й духовна (вже зараз зам≥сть сп≥в≥в слухають фонограми та звуки, що видобувають з механ≥зм≥в або завд¤ки електриц≥ та електрон≥ц≥). ќск≥льки усе у св≥т≥ - енерг≥¤, а перетворенн¤ њњ Ї наповненн¤м життЇвого процесу, ≥нформац≥¤ можез часом зам≥нити людин≥ ус≥ ≥нш≥ р≥зновиди енерг≥њ, ¤к≥ зараз вона використовуЇ дл¤забезпеченн¤ власного житт¤: њжу, воду, од¤г, взутт¤, пов≥тр¤. ” сьогоденн≥ таке припущенн¤ вигл¤даЇ фантастикою, проте, житт¤ покаже ¤ким саме шл¤хом п≥де людство та чи зд≥йсн¤тьс¤ викладен≥ автором припущенн¤.

ј поки що ≥нформац≥¤ слугуЇ людству задл¤ сп≥лкуванн¤ з оточуючим св≥том ≥ дл¤ м≥ж особистого сп≥лкуванн¤. ¬она стаЇ кап≥талом, ¤кий вкладають, накопичують, сплачують та за ¤кий сплачують. “реба в≥дзначити, що найб≥льш престижною профес≥Їю у багатьох крањнах сьогоденного св≥ту вважаЇтьс¤ розв≥дка. јле твереза оц≥нка дозвол¤Ї зрозум≥ти, що розв≥дники Ї, головним чином, шукачами та викрадачами ≥нформац≥њ, ¤ка складаЇ таЇмницю.

ѕершу згадку про здобуванн¤ ≥нформац≥њ зустр≥чаЇмо у Ѕ≥бл≥њ, коли ћойсей п≥д час пошуку м≥сц¤ дл¤ оселенн¤ Їврењв, що вийшли зЇгипетськоњ невол≥, проводив ≥нструктаж посланц≥в до поселень ≥нших народ≥в. ÷≥каво, що надавалис¤ завданн¤ дл¤ збиранн¤ ≥нформац≥њ в≥йськового та економ≥чного характеру. ј дал≥, прот¤гом ус≥Їњ ≥стор≥њ людство займалос¤ ц≥Їю справою, але до к≥нц¤ ’’ стор≥чч¤ жоден з науковц≥в та фах≥вц≥в розв≥дки н≥коли не вважав, що головною справою Ї видобуванн¤ таЇмноњ ≥нформац≥њ.

Ќатом≥сть, економ≥чна, пол≥тична чи в≥йськова ефективна д≥¤льн≥сть неможлив≥ без своЇчасного отриманн¤ та використанн¤ потр≥бноњ ≥нформац≥њ. ѕро те, ¤к њњ ¤кнайкраще здобувати, обробл¤ти ≥ використовувати видано чимало матер≥ал≥в нормативного, ≥нструктивного та п≥знавального характеру. «окрема, у —Ѕ” свого часу найб≥льшого поширенн¤ ≥ вшануванн¤ з джерел цього напр¤мку здобула книга американського генерала ¬. ѕлетта /97/. ј серед фах≥вц≥в з конкуренц≥њ найб≥льшим попитом користуютьс¤ роботифранцузьких економ≥чних розв≥дник≥в „арльза ’анта та ¬ахе «артарь¤на /98/, а також рос≥¤н ≤. ƒавидова /99/, ƒорон≥на /100/, ј. ЎаваЇва /101/, б≥лоруса –. –он≥на /102/ та ≥нших. ѕро роботу економ≥чноњ розв≥дки ≥нформац≥¤ наведена у ≥ншому розд≥л≥, тому не будемо на цьому зупин¤тис¤. ћова п≥де про ≥нше, про те, що отриману у будь ¤кий спос≥б ≥нформац≥ю сл≥д перев≥р¤ти та анал≥зувати. јдже ≥нформац≥¤ лише тод≥ маЇ сенс та варт≥сть, ¤кщо вона своЇчасна, достов≥рна, придатна ≥ потр≥бна дл¤ дос¤гненн¤ певноњ мети (про нењ у цьому сенс≥ ц≥каво висловлювавс¤ Ўерлок ’омс, ¤кий, ¤к зТ¤сував доктор ¬атсон, не знав ¤к побудована та з чого складаЇтьс¤ —он¤чна система. јле ’олмс по¤снив, що вважаЇ - голова повинна бути ¤к добре прибрана та упор¤дкована к≥мната, ¤ка не м≥стить н≥чого зайвого).

“аким чином, перш, н≥ж розпочати полюванн¤, треба визнати¤ку саму ≥нформац≥ю та дл¤ чого маЇте з≥брати. ѕот≥м визначитис¤ ¤к њњ сл≥д перев≥р¤ти ≥ в≥докремлювати потр≥бне в≥д непотребу. Ќаступний крок - вал≥дац≥¤, тобто перев≥рка достов≥рност≥ ≥нформац≥њ. ѕ≥сл¤ цього њњ компонують та надають замовнику, ¤кий маЇ провести б≥льш детальний та ц≥леспр¤мований анал≥з. ¬решт≥ вона використовуЇтьс¤ ≥ потрапл¤Ї до арх≥ву.

як правило 80% ≥нформац≥њ можна з≥брати через в≥дпов≥дну обробку ≥нформац≥њ, що надаЇтьс¤ у легальних джерелах (газетах, по рад≥о та у телепередачах, у журналах, рекламних проспектах, книгахтощо). —аме про цей шл¤х та про найпрост≥ш≥ методи њњ одержанн¤ перев≥рки, анал≥зу ≥п≥де мова. «окрема про метод поб≥чноњ оц≥нки ≥ прийоми, з ¤ких в≥н складаЇтьс¤. ÷ей метод використовують за умови недостатност≥ ≥нформац≥њ (сл≥д памТ¤тати, що у житт≥ пануЇ конкуренц≥¤, тому наданн¤ будь ¤коњ ≥нформац≥њ, ¤ка може слугувати конкурентов≥ - крок до поразки у конкурентн≥й боротьб≥. „ерез це завжди треба зважувати, що ненаданн¤ ≥нформац≥њ - це кращий спос≥б њњ збереженн¤ ≥ шл¤х до перемоги).

«гаданий метод заснований на засадах соц≥олог≥њ - через в≥дпов≥д≥ на запитанн¤, ¤к≥, начебто, не мають н≥¤кого в≥дношенн¤ до теми досл≥дженн¤ в≥н надаЇ змогу визнати те, що потр≥бно. ™ ефективною зброЇю сп≥вроб≥тник≥в зовн≥шньоњ та внутр≥шньоњ розв≥док. ћетод складаЇтьс¤ з дек≥лькох довол≥ простих прийом≥в ≥ способ≥в (наб≥р ¤ких пост≥йно поновлюЇтьс¤). —еред них найпрост≥ший прийом визнанн¤ через пр¤ме додаванн¤, прийом розрахунк≥в через висх≥дн≥, ¤к≥ Ї; прийом пор≥вн¤льного анал≥зу; прийом ускладнених розрахунк≥в; прийом перев≥рки лог≥ки цифр. ќсобливою властив≥стю цього методу Ї обовТ¤зков≥сть посиланн¤ на джерело ≥нформац≥њ.

Ќадана ≥нформац≥¤ - стисле викладенн¤ метода, але в≥н маЇ не лише математичний апарат та лог≥чне обгрунтуванн¤, а ще й ф≥лософську суттЇв≥сть ≥ перспективний розвиток. јдже надаЇ не т≥льки к≥льк≥сне визначенн¤, а ≥ ¤к≥сть (покликанн¤ часом).

÷≥кавим Ї новий науковий напр¤мок, створений ¬. ≤. ћунт≥¤ном - ≥нформац≥олог≥чна економ≥ка, ¤ка, на думку њњ автора може вр¤тувати людство в≥д загибел≥ через надм≥рну глобал≥зац≥ю /103/.

як бачимо, ф≥лософ≥¤, управл≥нн¤, економ≥ка та ≥нформац≥¤ дуже щ≥льно повТ¤зан≥ пом≥ж себе. —аме ≥нформац≥¤ та лог≥ка у поЇднанн≥ надають те, що вкрай потр≥бно людству. “аким Ї погл¤д не лишезгаданого вченого, а й ћ≥жнародноњ академ≥њ ≥нформатизац≥њ при √енеральному консультативному статус≥ ќќЌ ≥ ¬сесв≥тнього ≥нформац≥олог≥чного парламенту, ¤к≥ нагородили професора ¬. ћунт≥¤на золотою медаллю за створенн¤ нового напр¤мку (¤кий вже згадували) у науц≥. јдже ф≥лософ≥¤ - це сукупн≥сть в≥дсторонених у¤влень про усе ≥снуюче у св≥т≥, на в≥дм≥ну в≥д сучасного св≥тогл¤ду, ¤кий (¤к зазначалос¤) побудований на розум≥нн≥, що ≥нформац≥¤ - один з найголовн≥ших ресурс≥в, без ¤кого не можна ¤к≥сно керувати та управл¤тис¤. якщо згадати г≥потезу про те, що поступово людство може навчитис¤ перетворювати ≥нформац≥ю у форму енерг≥ю, що зам≥нить харч≥, воду, нав≥ть, пов≥тр¤, тод≥ стаЇ зрозум≥лим ¤ке величезне значенн¤ маЇ ≥нформац≥¤ дл¤ розвитку та перспективи.

” цьому сенс≥ розробки генерала ¬. ѕлетта набувають ще б≥льшоњ ц≥нност≥ (особливо ж - його шкала пад≥нн¤ ц≥нност≥≥нформац≥њ з плином часу): У” б≥льшост≥ випадк≥в ≥нформац≥¤, що застар≥ла, швидко втрачаЇ свою ц≥нн≥сть. Ќаприклад, оперативно-тактична розв≥дувальна ≥нформац≥¤ втрачаЇ половину своЇњ ц≥нност≥ приблизно за 6 дн≥в п≥сл¤ њњ представленн¤. « ≥ншого боку, розв≥дувальн≥ дан≥ про шл¤хи, мости тощо втрачають половину своЇњ ц≥нност≥ приблизно за 6 рок≥в. –озв≥дувальна ≥нформац≥¤ про основн≥ передумови розвитку науки - про кадри, стан осв≥ти, допомоги з боку ур¤ду - втрачаЇ свою ц≥нн≥сть за нормою 20 в≥дсотк≥в на р≥к (див. табл. 1.6.)Ф /97/. ¬. ѕлетт вважав, що в ≥нформац≥йн≥й робот≥ сл≥дкеруватис¤ принципом Умало, але швидкоФ. ¬≥н надав нов≥ пон¤тт¤, у њх числ≥ пон¤тт¤ Увнутр≥шн¤ ц≥нн≥стьФ, дл¤ по¤сненн¤ ¤коњ нав≥вприклад, що $50 завжди мають б≥льшу внутр≥шню ц≥нн≥сть, н≥ж $5. ќднак $5 мають б≥льше значенн¤, ¤кщо немаЇ грошей, н≥ж $50, коли грош≥ Ї.

 

“аблиц¤ 1. 6.

¬трата з плином часу ц≥нност≥ ≥нформац≥њ р≥зного призначенн¤

Ќаведен≥ результати досл≥джень та м≥ркуванн¤ Ї базою дл¤ запропонованого у наступному параграф≥.

Ќаприк≥нц≥ варто надати визначенн¤ терм≥ну: У≤нформац≥¤ - частина життЇвого ресурсу, ¤кою форми енерг≥њ обм≥нюютьс¤ пом≥ж себеФ.

<<√лавна¤ ...<<  оглавлению книги ..<Ќазад..ƒалее>