1.4. Філософія та витоки влади
Людина, як елемент, що прагне збільшити термін свого життя завдяки спільному виконанню функцій для забезпечення життєдіяльності, входить до структури певних систем. Найбільша з них - суспільство, що поєднує усіх людей, яких життя певними обставинами спонукає до об'єднання (перш за все - схожими інтересами). Однак, будь-яке об'єднання людей обов'язково тримається на структурі з ієрархічним розподілом. Найвищі за посадами та за впливом на владу керівники утворюють еліту, тобто прошарок, який отримує найбільший зиск від об'єднання. Саме еліта вирішує усі найважливіші проблеми та питання, але переважно виходить при цьому з потреби забезпечити власні інтереси. От як про це пише Бертран Рассел: “Влада - реальна здатність підкоряти волю людей, їх колективів, соціальних груп єдиній волі панівних осіб (груп)” /87, С. 18/. Інтелектуали не дуже сприймають владу оскільки вважають її прерогативою Історії. Так повелося з давніх часів: “Народне життя - кінцева мета історичного розвитку” - писав М. Салтиков-Щедрін /88, С.102/. Еліті зовсім не обов'язково обіймати високі посади у державі - апараті, утвореному нею задля управління суспільством. Належність до еліти має певні ознаки, за якими кожний з її членів визнає іншого. І, через корпоративність інтересів, представники еліти отримують усе, чого воліють (у межах розумного). Влада не є чимсь суцільним, а тим більше, постійним, вона весь час змінюється через переміщення її елементів на різних рівнях ієрархії. Згадаємо загально стимулюючий мотив - потребу у підвищенні рівня елітарності, що надаватиме більшу владу, тобто збільшуватиме можливість використання ресурсів суспільства для задоволення власних потреб. У цьому місці варто зупинитися аби більш детально розглянути категорію “потреби”. Американський вчений Абрахам Маслоу присвятив свої дослідження вивченню потреб та їх класифікаційному розподілу. Він довів, що потреби (визначив їх кількість - 14) розподіляються за ступенем важливості на певні рівні і що потреба вищого порядку може виникнути лише тоді, коли задоволена потреба нижчого порядку /89/. Розвиваючи власну теорію дійшов до рівня самоактуалізації /90/, і доводив, що людина використовує комплект різних видів енергії, найбільші з яких умовно можна назвати фізичною, психічною та духовною, а найвищої насолоди людина досягає через використання останньої. Щоправда, він не навів прикладів, які б показали до чого призводить використання людиною цього виду енергії, окрім одержання насолоди. Завдяки самоактуалізації людина, на думку автора, повністю змінює власну поведінку. До цієї теми ще повернемося, а поки що зупинимося на іншому. Простуючи шляхом зростання власної влади, людина отримує все більші можливості для зменшення використання власного життєвого ресурсу, перекладаючи тягар енергетичних витрат на рамена інших членів суспільства (це не завжди відбувається безпосередньо та просто, скажімо, підписання угод з іншими суспільствами, державами, країнами, є, певним чином, також опосередкованим використанням ресурсів власного суспільства задля вдоволення власних потреб еліти). За сходинками А. Маслоу забезпечення безпеки - одна з найважливіших потреб людини, яка спонукає її триматися суспільства. Звідси й підвищена увага до органів, які переймаються проблемами безпеки, адже їхня робота потрібна усім членам суспільства (хоча й у різних аспектах та у різному ступеню). Таким чином, шановний Бернард Шоу пошуткував, не розуміючи суті проблеми. Владний не зловживає, він використовує стан, якого домігся, так як того вимагає природа усього існуючого у світі (ми ж не станемо моралізувати з приводу того, що мурашки використовують працю тлі, а та, у свою чергу, паплюжить рослини: кожний живе за власними правилами, та найголовнішим спрямуванням його діяльності, незалежно від того чи то мураха, чи актриса або державний діяч, є подовження терміну власного існування). На цьому можна було б поставити крапку, якби...Маслоу мимохідь доторкнувся до найважливішого - людина існує у стані гармонії енергій, перш за все власних. Надмірне використання одного з її трьох пойменованих різновидів повинно призвести до загибелі. Звідси - самогубства. Супротивники теорії потенційних конфліктів та енергетичної побудови світу, кажуть: “Якщо найбільшим прагненням усього існуючого є подовження терміну власного життя, то чому так багато істот покінчує життя самогубством (не лише люди, а й дельфіни, інші кити, скорпіони, мабуть, є і інші тварини та може, навіть, рослини, але люди про це нічого не знають через те, що занадто зайняті власними проблемами). Дійсно, суїцид - вагомий доказ, але чого саме? Того, що виснаження одного з трьох енергетичних джерел людини підштовхує її до рішення, що суперечить загально визнаній поведінці? Оскільки людство ще не вивчило людину у цьому сенсі, навряд чи хтось може обгрунтовано довести до чого призводить виснаження духовної, фізичної або психічної складових. Маслоу торкнувся, як на нас, дуже важливої теми. Проте його дослідження зняли лише верхній прошарок: так, використання духовної енергії надає найбільшу насолоду. Фахівці зі східних протиборств та філософій також пропонують її використання і доводять над ефективність цього задля досягнення фізичної переваги над суперником. Але до чого це призводить? Брюс Лі, наприклад, або його син - вони як найефективніше скористалися зі свого вміння використовувати духовну енергію задля перемог у фізичних змаганнях. Проте, ніхто не дослідив їх передчасної смерті з точки зору виснаження духовної складової сумарної енергії людини. Тому заклики А. Маслоу до найширшого використання духовної енергії та одержання від того насолоди є певною мірою загрозою для людей, які не знають дійсних наслідків такої переорієнтації (органи людини здатні надати їй відчуття від задоволення до насолоди. Однак, у певних з органів ця функція є доступною для усіх, а в інших – лише для тих, хто здатний дійти до рівня використання духовної складової. Це стосується гастрономії, мистецтва, сприйняття музики, поезії та інших принад, здатних принести згадану насолоду). Природно, скептики запитають: “А до чого тут влада?”. До того, що і влада є одним з спрямувань використання трьох енергій у певному напрямку. Виникає безліч запитань, таких як: чи поновлюються життєвий ресурс людини, яким чином, що для цього слід робити, на скільки можна його поновити або збільшити, за рахунок чого, як це відбиватиметься на гармонії трьох енергій та таке інше. На усі ці та інші запитання цього спрямування мають надати відповіді фундаментальні наукові дослідження, яких людство поки що не веде. І це не вада, а біда людства. Нагальні потреби відволікають людину від найголовніших напрямків наукових пошуків. Одним, та чи не самим головним з котрих, є визнання людиною всього про себе саму. Хоча не можна сказати, що такі дослідження не ведуться зовсім. Але мета їх зовсім інша - навчитися маніпулювати психікою людини, угруповання та суспільства. Фашистський вчений Менгеле проводив досліди на в’язнях концентраційних таборів. Після перемоги над Німеччиною США вивезли результати його робіт (та вчених, що займалися цими дослідженнями) і здійснили дослідження за цією тематикою у межах шерегу державних операцій, проектів та програм: CHATTER, MKULTRA, ARTICHOK, BLUEBIRD, MONARCH, SPELLBINDER, OFTEN, PAPERCUP /91/. Ці роботи продовжуються, але їх спрямування - не на захист екосестейту, а на порушення балансу інтересів на користь держави-володаря світу. Вони від початку несуть людству негатив. Адже, як мінімум, відволікають обмежені ресурси на виконання непотрібних людству досліджень, здатних зруйнувати світ і погіршити життя людини. Це особливо недоречно зараз, коли прогрес набирає ходу і тому ресурсів не вистачає усе більше. Дійсно, останнім часом прогрес прискорює ходу. Вірно і те, що неможна водночас охопити все. Але саме тому людство повинно встановити, хоча б на невеликий проміжок часу, перелік пріоритетів своїх фундаментальних наукових досліджень. Зараз історія штовхає людство на збільшення його чисельності (клонування, відхід від методів підпорядкування та покарання, побудованих на знищенні тощо), що засвідчує - розпочався перехід до періоду його (людства) вимирання (природа надає чимало прикладів такого сповіщання про майбутнє. Так горобина рясніє та червоніє найбільше перед холодною зимою - таким чином вона прагне допомогти птахам і, водночас, надати потрібне розуміння людині). І тим визначає тенденцію та доцільний напрямок розвитку людства. Довідка. Категорійний словник. Держава - форма політичної організації суспільства, основне знаряддя політичної влади. Склалася у результаті закономірного розвитку суспільства, поділу праці, виникнення приватної власності й утвердження антагоністичних класів. Має такі основні ознаки: організація влади за певним територіальним принципом; поділ населення за ознаками території проживання замість поділу за кровно-родинними ознаками; наявність публічної влади, здійснюваної особливим розрядом осіб, зайнятих винятково управлінням суспільством та охороною встановлених у ньому порядків (державні чиновники); публічна влада не віддзеркалює інтересів усієї маси населення на відміну від безпосередньої, самодіяльної організації озброєного народу у державному стані суспільства; право і можливість здійснювати внутрішню і зовнішню політику від імені усього суспільства, претензія на захист загального інтересу; монопольне право на примусовий вплив стосовно населення; наявність особливої системи органів, установ і знарядь примусу (армія, поліція, суд, в? язниці), які здійснюють функції державної влади, суверенна законотворчість - право видавати закони і правила, обов'язкові для усього населення; монопольне право на збирання податків для формування загальнонаціонального бюджету, утримання державного апарату. Центральний і головний елемент політичної організації суспільства, орган управління окремою суспільною структурою, формами власності і пов'язаною з нею структурою виробництва. В умовах пріоритету загальнолюдських інтересів над класовими держава перестає бути органом влади або машиною панування одного класу над іншим. Вона перетворюється в орган законодавчої ініціативи суспільства, який забезпечує безперебійне функціонування його основних механізмів. Виконує внутрішні функції: забезпечення функціонування суспільства як цілісного організму, збереження існуючих зв'язків, залежностей, співвідношень у ньому; переважне задоволення інтересів політично та економічно панівних соціальних сил. Зовнішня функція полягає у захисті недоторканності кордонів, цілісності території, суверенітету, у сприянні розвиткові співробітництва і взаємодії з іншими державами у різних галузях /92, С.28-29/. У подальшому викладенні надамо тлумачення терміну “держава”, яке, значною мірою, не відповідає тому, що надаються у політологічних словниках. Проте, словники слугують для встановлення загально визнаної термінології. Через те маємо знати надаване ними пояснення. Довідка.Ще одна цитата: “Державна влада - державна організація політичного управління суспільством. Перевищує усі інші різновиди влади в усіх соціальних утвореннях як за обсягом, так і за засобами впливу. Поширюється на усі сфери суспільного життя. Здійснюється державою з допомогою спеціального апарату примусу або переконання, володіє монопольним правом видавати нормативні акти, обов'язкові для всього населення даної держави; включає такі різновиди влади, як верховна, законодавча, судова, військова тощо”/92, С. 29/. У попередньому викладенні йшлося про те, що кожна з форм енергії, бажаючи утриматися на певному рівні ієрархії енергій, що означає продовження часу її існування, застосовує один з двох способів самозбереження: раціонально використовує власний ресурс або ж змушує інші форми енергії використовувати їхні життєві ресурси на вдоволення її життєвих потреб. З філософської точки зору можливість такого примусу і є владою. Саме влада надає можливість підпорядковувати та примушувати. Влада має різні форми та прояви. Первинною була влада, яку надавала фізична перевага. Тоді у людей ще була нерозвиненою психічна складова, морально-етичні норми перебували у стадії зародження (а саме вони і є у сьогоденні головним знаряддям примусу) Згодом, розвиток цивілізації призвів до постійного зростання психічної складової, побудованої на додержанні морально-етичних норм, кількість яких постійно зростала. Щоб змусити дотримуватися норм, встановлених правлячими колами, влада використовує покарання, найважчим з яких є смертна кара (страх перед смертю побудований на використанні головного інстинкту людини - самозбереження). Влада має найрізноманітніші форми та підгрунтя примусу: через економічну, правову, політичну, публічну, фізичну, фінансову залежність. Отже, влада є там, де є залежність. Її характеризує сила, пов’язана з потужністю залежності та важливістю наслідків для того, хто не підкориться. Носіями влади є елементи систем, які наділені перевагами. Підпорядковуються ж ті елементи, які мають слабий захист від цих переваг, еліті. Механізм володарювання пояснюється наявністю більш потужного енергетичного насичення владного елементу. Проте, досі не вдалося розробити математичний апарат для розрахунку потужності та можливостей влади, який надавав би змогу через розрахунки визначати на що здатна влада і чи вдасться їй впоратися з відхиленнями та з неслухами, порушеннями встановлених нею норм і з їх носіями. Система підпорядкування складалася сторіччями, проте, не встигає за розвитком науки, культури, мистецтва, інших проявів духовного розвитку людини та людства, а володарювати стає дедалі важчим. Задля забезпечення підкорення суспільства власним інтересам, еліта, яка фактично є володарем державної влади, утримує каральні органи. Людство, спрямовуючи свої зусилля на створення відкритого суспільства, у якому совереном має бути людина - член суспільства незалежно від її майнового або службового становища, позбавляє каральні органи набутих віками навичок і можливостей примусу. Для чіткого розуміння філософії влади треба надати визначення основним термінам, що характеризують процес проявів влади. Населення - об'єднання людей, що мешкають на певній території. Територія - ландшафт, обмежений встановленими географічними чи іншими кордонами. Країна - поєднання населення з територією. Суспільство - система, що поєднує елементи (людей) за певними інтересами або ознаками та спрямованими до єдиної мети. У загальному вигляді метою усього існуючого є подовження часу власного існування. Держава - орган примусу та підпорядкування, створений суспільством для забезпечення цілеспрямованого руху до мети через найбільш раціональне використання загальних ресурсів. Не важко збагнути, що владу обіймають задля використання загальних ресурсів для власної користі. Тобто для того, щоб одна форма або поєднання певних форм енергії могли змусити усі інші форми енергії, які є елементами даного суспільства, витрачати власні життєві ресурси на потреби тих, хто при владі. Треба враховувати як безпосередній, так і опосередкований примус (про перший вже йшлося, але слід дещо уточнити). Безпосередній - це примус громадян власної держави або тих, що знаходяться на території, підвладній цій державі. Натомість, опосередкований примус - це дії однієї держави щодо населення іншої держави. При цьому використовуються різні засоби та способи примусу, побудовані на економічній, політичній, військовій або інших формах залежності. Найчастіше такий примус здійснюється через вплив на владні структури або еліту, залежну від іншої держави. Згаданий примус, що грунтується на економічній залежності, є підставою для ствердження про незабезпеченість економічної безпеки підпорядкованої держави.
| |||
|
