÷¤ глава присв¤чена двом наукам, що використовуютьс¤ дл¤ забезпеченн¤ економ≥чноњ безпеки держави. ѕерша, квал≥джметр≥¤, надаЇ дв≥ можливост≥: д≥агностувати ¤к≥сть управл≥нн¤ та визнати чи може ”крањна подолати загрози без застосуванн¤ спец≥альних наук ≥ метод≥в. јдже важливим Ї не лише встановленн¤ хто, чим, ¤к та зв≥дки погрожуЇ, але й ¤к цю загрозу нейтрал≥зувати. ƒруга наука, крементац≥¤, слугуЇ дл¤ пошуку неординарних р≥шень на раз≥, ¤кщо сл≥д вдатис¤ до застосуванн¤ над ефективних заход≥в та засоб≥в. ”се ≥снуюче у св≥т≥ маЇ щонайменше два вим≥ри: к≥льк≥сний та ¤к≥сний. ѕоказник≥в к≥льк≥сного вим≥ру - багато: вага (маса), висота довжина, ширина, температура, тиск, тощо. Ќатом≥сть, ¤к≥сть визначаЇтьс¤ лише одним показником - часом. ћабуть цим ≥ по¤снюЇтьс¤ те, що людство найменше переймаЇтьс¤ встановленн¤м ¤кост≥ - з ним усе зрозум≥ло. ѕроте, людське ≥снуванн¤ у двох вим≥рах, природному та штучному, вимагаЇ б≥льш детального розгл¤ду проблем ¤кост≥. ‘≥лософ≥¤ встановила, що св≥т ≥снуЇ дл¤ людини лише тод≥, коли вона сама ≥снуЇ у ньому (тобто в≥дчуваЇ, бачить, чуЇ, смакуЇ), а св≥т ≥снуЇ незалежно в≥д того. чи людина визнаЇ його ≥снуванн¤, чи н≥. “ому в≥н Ї природним (або ѕриродою), а те, що створюЇ людина, використовуючи своњ можливост≥ (енерг≥ю) щодо перетворенн¤ (зм≥ни) ≥снуючого - зветьс¤ штучним. ѕриродне та штучне в≥дм≥нн≥,але, ¤кщо природн≥ закони обовТ¤зков≥ дл¤ штучного, то закони штучного жодним чином не обовТ¤зков≥ дл¤ природного. «акони ѕрироди людство лише в≥дкриваЇ дл¤ себе, але не може њх зм≥нити. ” той же час усе штучно людство здатне зм≥нювати (що й безупинно робить). як правило, штучне грунтуЇтьс¤ на природному: наприклад, закон ѕрироди про те, що у закрит≥й систем≥ к≥льк≥сть енерг≥њ Ї пост≥йною ≥ не залежить в≥д к≥лькост≥ њњ елемент≥в, в≥дкритий ћ. Ћомоносовим, покладено у п≥дгрунт¤ розробленоњ вченими основи ус≥х наук про безпеку - теор≥њ потенц≥йних конфл≥кт≥в (“ѕ ). јле “ѕ жодним чином не здатна впливати на природний переб≥г под≥й (хоча њњ засади мають своњм кор≥нн¤м природн≥ протир≥чч¤) ”с≥ закони ѕрироди, в≥дкрит≥ дл¤ себе людством, воно використовуЇ задл¤ забезпеченн¤ свого ≥снуванн¤ та розвитку.ќднак з часом ви¤вилось, що цього не досить ≥ тому людство почало створювати штучн≥ закони, науки, теор≥њ. ћабуть, за вел≥нн¤м ≤стор≥њ маЇ перейтина штучн≥ засади≥снуванн¤, а поки що розробл¤Ї та використовуЇ в≥дпов≥дний ≥нструментар≥й, основою ¤кого Ї економ≥ка - механ≥зм управл≥нн¤ господарством. ” ¤кост≥ ≥нструменту економ≥ки використовуЇтьс¤ штучне утворенн¤ людства, ф≥нансова система та њњ головний елемент, грош≥. ¬чен≥ зробили значний внесок у розвиток людства, розробивши засади науки про управл≥нн¤ (менеджмент), ¤ка з часом набула багато розгалужень, зокрема через створенн¤ маркетингу (фактично, наука управл≥нн¤ збутом), Упаблик рилейшнзФ (фактично, наука управл≥нн¤ псих≥кою покупц≥в), У≥м≥джмейкерствоФ (наука управл≥нн¤ повед≥нкою виборц≥в та штучним створенн¤м образу). Ћюдство створило розгалужену систему наук про управл≥нн¤, але, ¤к не дивно, не переймалос¤ чи не найголовн≥шим - ¤к≥стю управл≥нн¤. ѕроте, житт¤ вимагало проведенн¤ досл≥джень ≥ у цьому напр¤мку. ≤ так≥ роботи розпочалис¤, а у 1988 р. зТ¤вилас¤ перша публ≥кац≥¤ про засади новоњ науки - квал≥джметр≥њ /192/, у ¤к≥й були надан≥ њњ загальн≥ абриси, але використанн¤ засад обмежувалос¤ управл≥нн¤м виготовленн¤ виробу, хоча потреби у визначенн≥ ¤кост≥ управл≥нн¤ ≥снують не лише на згаданому, найнижчому, а й на ус≥х ≥нших р≥вн¤х управл≥нн¤: п≥дприЇмством (угрупованн¤м), рег≥оном, державою, м≥ждержавними стосунками тощо. ¬чен≥ продовжували пошуки, результати ¤ких були оприлюднен≥ у наступних роках: використанн¤ знах≥док дл¤ управл≥нн¤ на р≥вн≥ п≥дприЇмства /82/, на р≥вн≥ рег≥ону /6/, на р≥вн≥ держави /7/, на р≥вн≥ управлынн¤ /69/. «абезпеченн¤ безпеки чи не найголовн≥ша справа людини ≥ людства (адже без цього неможливе њхнЇ ≥снуванн¤). —уперечити державам б≥льш потужними (розвинутими) в економ≥чному ≥ у в≥йськовому вим≥р≥, неможливо ≥ робить крањну беззахисною на раз≥ агрес≥њ з боку сильн≥шого. « метою подоланн¤ ц≥Їњ вади слабш≥ знайшли та використовують певн≥ прийоми, ¤к≥ надають њм змогу захистити власн≥ ресурси в≥д б≥льш сильних (потужних) нападник≥в. —еред цих прийом≥в - утворенн¤ пакт≥в колективноњ безпеки, застосуванн¤ метод≥в балансу ≥нтерес≥в через п≥дтримку з боку ≥нших потужних держав, використанн¤ економ≥чного сп≥вроб≥тництва та ≥нтеграц≥њ у виробництв≥, створенн¤ “Ќ тощо. јле усе це вимагаЇ на¤вност≥ певноњ к≥лькост≥ ресурс≥в, авторитету держави, впевненост≥ союзник≥в у можливост¤х держави. Ќовостворен≥й незалежн≥й ”крањн≥ усього цього бракувало: вона не мала власноњ валюти, не мала коштовностей, ¤к≥ б слугували гарантом дл¤ угод ≥ домовленостей, не була ≥нтегрованою у св≥тове та Ївропейське сп≥втовариства, тож, не мала потр≥бних умов дл¤ п≥дтримки з боку ≥нших держав. “ому покладалас¤ лише на власн≥ можливост≥, найпотужн≥шою з ¤ких був розвиток науки. ќтже, пор¤тунку чекала саме в≥д науковц≥в, ¤к≥ мали знайти ¤к забезпечити безпеку новоутворен≥й держав≥. ≤ вчен≥ не п≥двели, розробили засади нових наук, механ≥зми њхнього використанн¤, орган≥зац≥йну структуру забезпеченн¤ безпеки, тобто усе, що робило ”крањну м≥цною й такою, що маЇ можлив≥сть в≥дстоювати власн≥ ≥нтереси у протир≥чч¤х з б≥льш розвиненими державами. —аме тому у попередньому розд≥л≥ були надан≥ засади теор≥њ ¤к визначенн¤, що та ¤к сл≥д використовувати, щоб забезпечитиекосестейт.ѕроте, ¤к не можна ус≥м люд¤м в≥д одн≥Їњ хвороби прописувати т≥ жсам≥ л≥ки, так ≥ дл¤ ус≥х держав≥ св≥ту не можна рекомендувати однаков≥ заходи та засоби. ѕотр≥бен ≥ндив≥дуальний п≥дх≥д. ÷е - перший чинник, що вимагаЇ розширенн¤ пон¤ть ≥ знань, наданих у висв≥тлен≥ результат≥в попередн≥х досл≥джень. « ≥ншого боку, усе у св≥т≥ з часом зм≥нюютьс¤, тому те, що у сьогоденн≥ Ї найкращим рецептом, заходом чи засобом, взавтра може ви¤витис¤ найг≥ршим. “ому треба визначитис¤ з критер≥¤ми оц≥нки, ¤к≥ б надали змогу визнавати доречн≥сть застосуванн¤ того чи ≥ншого методу, прийому, механ≥зму тощо. ƒов≥дка. ƒл¤того, щоб не було розб≥жностей у тлумаченн≥ ≥ розум≥нн≥ терм≥н≥в, пропонуЇмо встановити, що: зас≥б - це елемент, ¤кий використовують дл¤ одержанн¤ певного результату, впливу (палка, кам≥нн¤, мило тощо); прийом - цекомплекс д≥й, що дозвол¤Ї отримати заздалег≥дь визначений результат; механ≥зм - це спос≥б застосуванн¤ знанн¤ теор≥њ, вм≥нн¤ та засоб≥в, чим дос¤гають певного результату; наука - це система теоретичних знань у певних сферах людськоњ д≥¤льност≥ чи навколишнього середовища; теор≥¤ - це опис у¤ви про певний вид (р≥зновид) ¤вищ (або людськоњ д≥¤льност≥, природних ¤вищ), дл¤ розум≥нн¤ ¤кого використовуютьс¤ методи.
як зазначали ран≥ше, будь-¤ке сусп≥льство утворюЇтьс¤ людьми задл¤ подовженн¤ часу власного ≥снуванн¤. ѕроте, ¤к ви¤вили вчен≥, сусп≥льство слугуЇ неоднаково ус≥м його членам, надаючи перевагу забезпеченню ≥нтерес≥в так званоњ Уел≥тиФ, тобто пан≥вному угрупованню, ¤ке тримаЇ кермо, тобто важел≥ влади (у параграф≥ 1.4. були надан≥ ознаки та важел≥ влади. Ѕертран –асcел надаЇ влад≥ над ц≥каве визначенн¤: У¬ладу можна визначити, ¤к виробленн¤ окреслених результат≥в. “аким чином це к≥льк≥сна концепц≥¤...Ф//87, —. 19/.). ¬изначальним також Ї можлив≥сть населенн¤ впливати на владу та на державну пол≥тику. «алежно в≥д того, кого головним чином представл¤Ї ел≥та (ф≥нансов≥, промислов≥, пол≥тичн≥, с≥льськогосподарськ≥, в≥йськов≥ кола) сусп≥льство утворюЇ держави, що мають в≥дпов≥дний устр≥й ≥ лад та р≥вень демократичност≥ (тобто народовладд¤, впливу населенн¤ на владу ≥ владн≥ структури). ¬чен≥ розум≥ють це так: Уƒо питань, ¤к≥ завжди знаходилис¤ у центр≥ громадсько-пол≥тичноњ та ф≥лософськоњ думки, в≥днос¤тьс¤ питанн¤ Улюдського вим≥руФ пол≥тики: про м≥ру сп≥вв≥дношенн¤ ≥нтерес≥в особистост≥, сусп≥льства та держави, про сутн≥сть та зм≥ст загально людських категор≥й свободи, р≥вност≥, справедливост≥ ≥ права. “ой чи ≥нший вар≥ант њхнього вир≥шенн¤ закладений у п≥дгрунт¤ р≥зних пол≥тичних ≥деолог≥й - л≥берал≥зму, демократизму, консерватизму, соц≥ал≥зму, соц≥ал-демократизму, нац≥онал≥зму, тощоФ /88, —.367/. ќбраною (пануючою) ≥деолог≥Їю сусп≥льства визначаютьс¤ його спр¤муванн¤ та риси, тобто, ¤ким воно Ї: консервативним, соц≥ал≥стичним, соц≥ал-демократичним, нац≥онал≥стичним, демократичним або л≥беральним. ÷е - перший критер≥й оц≥нки сусп≥льства. ƒругим Ї належн≥сть влади, ¤ка визначаЇтьс¤ чињм≥нтересам вона слугуЇ (що визначаЇтьс¤ коеф≥ц≥Їнтом демократичност≥, див. 2.3., формула (2.1): особистост≥, угрупованню - меншост≥ сусп≥льства, б≥льшост≥ сусп≥льства. “ак, диктатура - це про¤в переваги ≥нтерес≥в окремоњ людини; демократ≥¤ - перевага ≥нтерес≥в угруповань (кап≥тал≥стична, соц≥ал≥стична, комун≥стична - кап≥тал≥ст≥в, соц≥ал≥ст≥в, комун≥ст≥в); громадське сусп≥льство - перевага ≥нтерес≥в громад¤нина над ≥нтересами держави. “рет≥м критер≥Їм оц≥нки Ї м≥ра залежност≥ в≥д важел≥в та п≥дойм впливу, що визначаЇтьс¤ через форми влади (Ѕертран –ассел, наприклад, вид≥л¤в церковну, корол≥вську, оголену, революц≥йну, економ≥чну влади та владу над громадською св≥дом≥стю /87/). «гадаЇмо, що держава - це система, у ¤к≥й щ≥льно повТ¤зан≥ форма сусп≥льства, державний устр≥й та тип управл≥нн¤. ƒержавний устр≥й (або лад) визначаЇтьс¤ ≥деолог≥Їю пан≥вноњ верх≥вки, ¤ка обираЇ його у залежност≥ в≥д власних уподобань та ≥нтерес≥в. Ќаприклад, у де¤ких мусульманських крањнах, узурпуючи владу, створюють диктатуру, посилаючись на потребу забезпечити пан≥вне становище рел≥г≥њ (скаж≥мо, ¤к тал≥би в јфган≥стан≥). ÷е - диктатура рел≥г≥йноњ верх≥вки. ¬она знищуЇ усе, що стоњть на перешкод≥ пануванню, гальмуЇ розвиток сусп≥льства, економ≥ки, науки, культури, спорту, мистецтва, осв≥ти, поглиблюючи нер≥вн≥сть за статевою та рел≥г≥йною ознаками тощо. якщо на чол≥ держави стоњть одна особа, ¤ка уособлюЇ собою усю владу, це - особиста диктатура. ѓњ ознаками Ї не лише одноос≥бн≥сть влади, а й, ¤к правило, повне ≥гноруванн¤ прав ус≥х ≥нших член≥в сусп≥льства, найб≥льший р≥вень корупц≥њ, безправТ¤ населенн¤, збагаченн¤ пан≥вноњ верх≥вки, позбавленн¤ нац≥ональних меншин будь-¤ких громад¤нських прав та повне зубож≥нн¤ ус≥х ≥нших верств населенн¤. –озвитку науки, культури, осв≥ти, л≥тератури, мистецтва прид≥л¤Їтьс¤ м≥н≥мальна увага ≥ на нього надаютьс¤ м≥зерн≥ кошти, культивуютьс¤ сила та ф≥зичний розвиток, п≥длабузництво, хабарництво, шахрайство. ∆итт¤ простоњ людини н≥чого не варто, вона позбавлена будь-¤ких прав. «адл¤ втриманн¤ влади, диктатор спираЇтьс¤ на певн≥ прошарки населенн¤ (найчаст≥ше на в≥йськових та спец≥альн≥ служби). ѕроте, Ї певною м≥рою зац≥кавленим у розвитку економ≥ки (тому, що це п≥двищуЇ його особист≥ прибутки), культури, мистецтва, осв≥ти ≥ науки (вол≥Ї прославитис¤ ¤к осв≥чений правитель), нав≥ть, соц≥ального захисту населенн¤ (вол≥Ї вважатис¤ благод≥йником). ќднак, будь-¤кий супротив придушуЇ жорстоко, ¤к ≥ рел≥г≥йн≥ фанатики, ≥нод≥ караЇ на смерть значну к≥льк≥сть людей,або,нав≥ть, ц≥л≥ угрупованн¤ (так —аддам ’усейн знищив 50 тис¤ч комун≥ст≥в, хоча спов≥дував дружбу ≤раку з —–—–). Ќарод в≥д≥граЇ роль п≥дгрунт¤ влади, на тл≥ ¤кого височить постать його кер≥вника (так, поводить себе туркменбаши, ¤кий нав≥ть м≥с¤ц≥ року перейменував у залежност≥ в≥д того. хто з його родич≥в народивс¤ у тому чи ≥ншому з них). Ќатом≥сть, демократ≥¤ - в≥дбитт¤ переваги ≥нтерес≥в певного угрупованн¤ (соц≥ал≥стична демократ≥¤ - перевага ≥нтерес≥в пануючого робочого класу; кап≥тал≥стична демократ≥¤ - пануванн¤ класу кап≥тал≥ст≥в, народна демократ≥¤ - пануванн¤ б≥льшост≥ населенн¤, ¤ким прикриваЇтьс¤ певна парт≥¤ влади тощо). √ромадське сусп≥льство - це перевага ≥нтерес≥в громад¤нина над ≥нтересами держави (≥снуЇ поки що лише теоретично). ƒержава уньому маЇ стимулювати ¤кнайшвидший та найкращий розвиток людини, а усе ≥нше людина повинна зробити сама. ‘орма влади в≥дбиваЇ њњ ≥деолог≥чну та пол≥тичну спр¤мован≥сть, визначаЇ мету сусп≥льства та принципи (обмеженн¤), дотримуючись ¤ких сусп≥льство спод≥ваЇтьс¤ дос¤гти своЇњ мети. ѕол≥тологи вважають громад¤нське сусп≥льство найвищим про¤вом народовладд¤ та пануванн¤ свобод ≥ прав людини. ѕроте, вони ще не визначили подальше спр¤муванн¤ розвитку сусп≥льства, хоча без цього людство втрачаЇ ор≥Їнтири подальшого руху до досконалост≥ (одн≥Їю з причин поразки соц≥ал≥стичного ладу був заст≥й у його ≥деолог≥чному забезпеченн≥, ¤ке складало фундамент ≥снуванн¤ цього ладу. ≤деологи своЇчасно не окреслили напр¤мок подальшого руху, утворивши ≥деолог≥чний заст≥й на додаток до економ≥чноњ стагнац≥њ системи влади /200/ ). ‘ормуванню ел≥ти присв¤чено багато досл≥джень. —каж≥мо, за рад¤нськ≥ часи вважалос¤, що ел≥тою (гегемоном) Ї роб≥тничий клас /200/. Ќасправд≥ ж сусп≥льством керували парт≥йн≥ бюрократи ≥ робили це (чим дал≥ в≥д революц≥њ) усе б≥льше на власну користь. ѕроте, продовжували напол¤гати на кер≥вн≥й рол≥ роб≥тничого класу тому, що були потр≥бн≥ важел≥ впливу та чисельний прошарок населенн¤, ¤кий њх п≥дтримував. ќкр≥м того, стверджували, що кап≥тал≥стичний св≥т Ї ворогом (њм пост≥йно потр≥бним був ворог аби тримати сусп≥льство у напруз≥, ≥накше њхн¤ модель господарюванн¤ не спрацьовувало, на чому з часом ≥ з≥грала адм≥н≥страц≥¤ президента –. –ейгана, ¤ка штучно створювала дл¤ —–—– умови УмТ¤ких стосунк≥вФ: запропонувала та п≥дписала угоду про скороченн¤ озброЇнн¤, напол¤гало на потреб≥ сп≥вроб≥тництва тощо). ¬ ”крањн≥ на початку незалежного ≥снуванн¤ вважалос¤, що ел≥ту треба створювати за напр¤мками д≥¤льност≥: в≥йськову ел≥ту - у в≥йську, промислову - у промисловост≥, с≥льськогосподарську - у с≥льському господарств≥ тощо /202/. Ќа конференц≥¤х та Укруглих столахФ зроблений анал≥з тепер≥шнього стану економ≥ки ”крањни та визначен≥ основн≥ риси повед≥нки, ¤кими нова украњнська ел≥та в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д сучасноњ ел≥ти —Ўј, Ќ≥меччини, япон≥њ, њх пТ¤ть: правовий н≥г≥л≥зм, намаганн¤ одержати прибутки н≥чого не робл¤чи дл¤ того (Убез труда вловити рибку з озерц¤Ф), звичка працювати аби ¤к (Урозпустивши рукавиФ), безв≥дпов≥дальн≥сть та невм≥нн¤ ц≥нувати робочий час /201, —.17-20/. ¬чен≥ ус≥ роки незалежного ≥снуванн¤ ”крањни пропонували найдоц≥льн≥ш≥ шл¤хи створенн¤ украњнськоњ ел≥ти, нањвно вважаючи, що хтось скористуЇтьс¤ з њхн≥х розробок та результат≥в наукових досл≥джень /203/. ѕроте, формуванн¤ ел≥ти в≥дбувалос¤ ≥ншим, крим≥нальним шл¤хом за п≥дтримкою рег≥ональних клан≥в: ƒн≥пропетровського (початок та середина визначеного пер≥оду розвитку), ƒонецького (середина та наприк≥нц≥ президентства Ћ. учми), ’арк≥вського (наприк≥нц≥ терм≥ну керуванн¤ державою ѕрезидентом Ћ. учмою), «акарпатсько - ињвського (в≥д початку до к≥нц¤ правл≥нн¤ ѕрезидента Ћ. учми) тощо. ≤ н≥кого не ц≥кавили д≥лов≥ ¤кост≥ кер≥вник≥в, важливою було лише його приналежн≥сть до того, чи ≥ншого клану. “ому на чол≥ ур¤ду наприк≥нц≥ 2002 року опинилас¤ людина з ст≥йким крим≥нальним минулим (два терм≥на в≥дсиджуванн¤ у вТ¤зниц≥), призначенн¤ ¤коњ на посаду премТЇр-м≥н≥стра п≥дтримала рекордна к≥льк≥сть депутат≥в ¬ерховноњ –ади ”крањни, що ще раз довело: украњнська ел≥та - це крим≥нально або нап≥вкрим≥нальне утворенн¤. √оловною метою (не залежно в≥д того хто та що пануЇ) будь-¤кого сусп≥льства повинно бути рац≥ональне використанн¤ його ресурс≥в (при цьому користь може отримувати особа - при диктатур≥, угрупованн¤ - при демократ≥њ, сусп≥льство - при громадському сусп≥льств≥). ƒл¤ того, щоб шукати та долати найефективн≥ший шл¤х, перш за все визнають стан держави на момент визначенн¤ типу управл≥нн¤ нею. ¬чен≥, у залежност≥ в≥д стаб≥льност≥ державноњ влади, визначають найб≥льш ефективний тип управл≥нн¤: в≥йськове, в≥йськово-економ≥чне, економ≥чне, економ≥чно-пол≥тичне, пол≥тичне та пол≥тично-в≥йськове управл≥нн¤ /111, 112/. Ћюдство розвиваЇтьс¤ за певною цикл≥чн≥стю: за розрухою приходить економ≥чна стаб≥льн≥сть, ¤ка, з часом, забезпечуЇ перех≥д до пол≥тичноњ стаб≥льност≥ ≥ пануванн¤ прав громад¤нина. јле п≥сл¤ цього сусп≥льство пр¤муЇ до нових революц≥йних перетворень, насл≥дками ¤ких Ї занепад економ≥ки, втрата значноњ к≥лькост≥ ресурс≥в та повне ≥гноруванн¤ прав людини ≥ угруповань. –≥вень стаб≥льност≥ держави визначаЇтьс¤ через вр≥вноваженн¤ вектор≥в розвитку ментальност≥, економ≥ки та права. ѕеревага розвитку ментальност≥ призводить до революц≥йних збурень та перетворень, ¤к≥ характеризують над велик≥ витрати ресурс≥в, через що держава не встигаЇ њх поновлювати. ƒержава знесилюЇтьс¤, њњ розвиток перетворюЇтьс¤ на однобокий (найчаст≥ше ≥де стр≥мкий розвиток галузей промисловост≥, ¤к≥ виробл¤ють зброю), громад¤ни втрачають будь-¤к≥ права (нав≥ть. на власне житт¤ та майно), ≥нтереси держави (або державного ладу чи устрою) Ї визначальними, громадськ≥ та пол≥тичн≥ обТЇднанн¤ ≥ орган≥зац≥њ припин¤ють свою д≥¤льн≥сть (найчаст≥ше њх до цього примушуЇ влада), д≥¤ законодавства (у тому числ≥, ≥ онституц≥њ) припин¤Їтьс¤ на невизначений терм≥н, не розвиваютьс¤ культура, осв≥та, наука, мистецтво, спорт. ” такому стан≥ вчен≥ рекомендують застосовувати в≥йськове управл≥нн¤, ¤ке здатне вр¤тувати крањну (в≥д втрати територ≥й, незалежност≥ тощо), державу або державний устр≥й чи лад (стан повноњ нестаб≥льност≥). Ќе залежно в≥д того чи перемогла держава, чи програла, п≥сл¤ зак≥нченн¤ революц≥йних перетворень (воЇн, революц≥й, поваленн¤ державного ладу, зм≥ни р≥зновиду економ≥ки тощо), ¤кщо вона збереглас¤, ус≥ зусилл¤ спр¤мовуютьс¤ на в≥дновленн¤ втрачених ресурс≥в та њњ економ≥чного стану (це стан частковоњ нестаб≥льност≥) . Ќа цей час перевага маЇ надаватис¤ економ≥чному управл≥нню, основною ознакою ¤кого Ї доц≥льн≥сть витрат та њхн¤ над ефективн≥сть. „астково поновлюютьс¤ права громад¤нина (зокрема. на власне житт¤ та майно, на входженн¤ до громадських ≥ пол≥тичних обТЇднань тощо) ≥ угруповань. ѕеревага надаЇтьс¤ економ≥чним важел¤м впливу на громад¤нина ≥ сусп≥льство. ≤де накопиченн¤ економ≥чного потенц≥алу, зростанн¤ добробуту населенн¤, розвиваютьс¤ осв≥та, наука, культура, мистецтво, спорт; поновлюЇтьс¤ чинн≥сть законодавства ≥ конституц≥йних гарант≥й. Ќакопиченн¤ економ≥чного потенц≥алу змушуЇ сусп≥льство значно зб≥льшити увагу до ≥нтерес≥в людини-громад¤нина, що вимагаЇ ≥ншоњ ¤кост≥ пол≥тичного житт¤. ћають бути зм≥неними ≥нститути влади та механ≥зми њњ впливу. Ќа цей час вчен≥ рекомендують використовувати пол≥тичне управл≥нн¤ (стан динам≥чноњ стаб≥льност≥). ќднак, у надрах благополучного сусп≥льства визр≥ваЇ невдоволенн¤, причиною ¤кого Ї розшаруванн¤ ≥нтерес≥в окремих прошарк≥в населенн¤, њхн≥м положенн¤м у сусп≥льств≥, невдоволенн¤ певних рег≥он≥в њхн≥м пол≥тичним значенн¤м у держав≥, визначеного кола особистостей, енерг≥¤ ¤ких не знаходить (на њхню думку) повного використанн¤ та визнанн¤. —укупна маса збуренн¤ дос¤гаЇ критичного значенн¤ ≥ спричин¤Ї новий виток розвитку, викликаючи революц≥йн≥ перетворенн¤. —усп≥льство повертаЇтьс¤ до стану повноњ нестаб≥льност≥.
ћайже до к≥нц¤ 50-х рок≥в минулого стол≥тт¤ вважалос¤, що ¤к≥сть не може бути визначеною к≥льк≥сно, але у 60-х роках була започаткованою наука про к≥льк≥сне визначенн¤ ¤кост≥, ¤ка одержала назву Уквал≥метр≥¤Ф /193/. ÷¤ наука використовувала досить складний математичний апарат, дерево ц≥лей та теор≥ю граф≥в (не будемо заглиблюватис¤ у њњ засади). “аким чином, людство подолало ще один бар? Їр психолог≥чноњ неспроможност≥. Ќаприк≥нц≥ 80-х рок≥в великого розповсюдженн¤ у наш≥й крањн≥ здобула наука про управл≥нн¤ - менеджмент (треба в≥дзначити,що в ≥нших крањнах ц≥Їю наукою займалис¤ до того понад 50 рок≥в /194,195, 196/).÷¤наука несла у соб≥ нове у¤вленн¤ про управл≥нн¤ та про новий (дл¤нашоњ крањни) ринковий св≥т. –азом з маркетингом (цей терм≥н маЇ понад 2000 визначень) надала розум≥нн¤ про умови ≥снуванн¤ у ринковому св≥т≥. ѕ≥д час переходу до ринковоњ економ≥ки вчен≥ нашоњ крањни особливу увагу прид≥л¤ли ц≥ноутворенню. “ому, що попередн¤ побудова ≥снуванн¤ анулювала ус≥ у¤вленн¤ про ц≥ноутворенн¤, а без знанн¤ ц≥Їњ науки вижити в умовах ринку неможливо. ƒосл≥дженн¤ ц≥ноутворенн¤ дозволили розробити та реал≥зувати нов≥ елементи маркетингу: ц≥нов≥ аукц≥они (price auction)/197/ та б≥знес-шоу (business-show)/198/. –езультати кожного з цих заход≥в анал≥зувалис¤ п≥сл¤ њх зак≥нченн¤. «агалом лише автор на¤вноњ монограф≥њ пров≥в понад 30 ц≥нових аукц≥он≥в у р≥зних м≥стах ”крањни, а 15 та 16 вересн¤ 1988 р. у иЇв≥, б≥л¤ ÷ентральногостад≥ону в≥дбулис¤ чотири б≥знес-шоу У олготкиФ, у ¤ких вз¤ли участь вироби девТ¤ти п≥дприЇмств легкоњ промисловост≥ ”крањни. Ќа п≥дстав≥ одержаних результат≥в були проведен≥ досл≥дженн¤, що стали першим кроком до створенн¤ новоњ науки Уквал≥джметр≥њФ. ¬и¤вилос¤, що вчен≥ ус≥х крањн ринкового св≥ту добре досл≥джували менеджмент та визначенн¤ паритет≥в, але не досл≥джували ¤к≥сть управл≥нн¤ (спрацював штамп про неможлив≥сть визначенн¤ к≥льк≥сноњ оц≥нки ¤кост≥ управл≥нн¤). « ’≤’-го стол≥тт¤ вчен≥ вивчали паритет валют (тобто визначенн¤ з≥ставлень валют). Ћаспейрес, ѕааше, “орнкв≥ст, ‘≥шер - пр≥звища науковц≥в, що надан≥ в≥дпов≥дним формулам щодо визначенн¤ паритету валют /141/. ”с≥ вони виходили з з≥ставленн¤ ц≥н на визначений перел≥ктовар≥в у валютах р≥зних крањн. ‘≥шер додав визначенн¤ структури виробництва. ¬≥дштовхуючись в≥д того визнали ¤к треба з≥ставл¤ти валюти р≥зних крањн ≥ створили так званий УЇдиний курс валютФ. «а њхньою методикою встановлюЇтьс¤ курс валют ≥ зараз. ѕроведен≥ ними ц≥кав≥ досл≥дженн¤ мали суто прикладний характер тому, що людству був потр≥бен апарат пор≥вн¤нн¤ куп≥вельноњ спроможност≥ валют р≥зних крањн та Їдина валюта, ¤ка мала бути вим≥рювачем пор≥вн¤нь ус≥х валют св≥ту. ” 1991 р. наша крањна т≥льки розпочинала св≥й шл¤х до ринкового св≥ту. ѕ≥дприЇмства побоювалис¤ нових умов ≥, перш за все, конкуренц≥њ. ўо то Ї та ¤к його подолати аби вижити за нових умов - так≥ запитанн¤ були найб≥льш актуальними. ƒосл≥джуючи зм≥ни ц≥н та залежн≥сть цих зм≥н в≥д ¤кост≥ товар≥в, д≥йшли висновку, що за ринкових умов ц≥ни в≥дображають ¤к≥сть товару та ¤к≥сть управл≥нн¤його виробленн¤м ≥ реал≥зац≥Їю. ƒ≥йсно, будь-¤ке питанн¤ або проблема, що вир≥шуютьс¤ п≥д час продукуванн¤ та реал≥зац≥њ товару, повТ¤зан≥ з управл≥нн¤м. ѕодальш≥ досл≥дженн¤ надали можлив≥сть зробити висновки, що ц≥на товару, ¤ка визначаЇтьс¤ ринком, Ї оц≥нкою ¤кост≥ управл≥нн¤ на вс≥х етапах ≥снуванн¤ товару (а саме: розробка, виробленн¤, реал≥зац≥¤, використанн¤, утил≥зац≥¤).
ќск≥льки у розрахунках мають бути однаков≥ вим≥ри, пропонуЇмо використовувати дл¤ приведенн¤ валют до одноњ з них формулу √≥р≥-’ам≥са, що наведена у /141/. Ќадана методика даЇ можлив≥сть визначити ¤к≥сть управл≥нн¤ одн≥Їю крањною у пор≥вн¤н≥ з ¤к≥стю управл≥нн¤ ≥ншою крањною, завд¤ки чому б≥льш-менш точно визначаютьс¤ потенц≥йн≥ можливост≥ конфл≥ктуючих крањн. вал≥джметр≥¤ дозвол¤Ї визначати паритет валют усього св≥ту; визначати конкурентоспроможн≥сть п≥дприЇмств або галузей народного господарства; визначати втратив≥д програшу у конкурентн≥й боротьб≥; пор≥внювати ¤к≥сть управл≥нн¤ р≥зники крањнами /6/; д≥агностувати тапол≥пшувати ¤к≥сть управл≥нн¤ п≥д час виготовленн¤ певного виробутаке ≥н. ” цьому м≥сц≥ варто надати механ≥зм д≥агностуванн¤ ¤кост≥ управл≥нн¤ п≥дприЇмством п≥д час виготовленн¤ певного виробу, ¤ке зд≥йснюЇтьс¤ через шерег з≥ставлень, дл¤ чого використовуютьс¤ наступн≥ формули: ÷в.=—у + ѕу, (3.4.)
ƒов≥дка. ‘ормула (3.4.) в≥дбиваЇ визначенн¤ ц≥ни та вартост≥, надан≥ . ћарксом /199/ та удосконален≥ автором монограф≥њ: У÷≥на - це грошовий вираз вартост≥, а варт≥сть - це жива та уречевлена прац¤, витрачена на виготовленн¤ ≥ реал≥зац≥ю товаруФ /69/. Ќаступним маЇ бути визначенн¤ коеф≥ц≥Їнтуконкурентоспроможност≥:
ѕрим≥тка. як еталон беретьс¤ аналог≥чний товар, на ¤кий на даному ринку найвища ц≥на.
«≥ставленн¤ складових питомоњ соб≥вартост≥ надаЇ змогу встановити, ¤кий п≥дрозд≥л управл≥нн¤ зменшуЇ конкурентоспроможн≥сть виробу п≥дприЇмства (¤кщо, прим≥ром, зароб≥тна плата на п≥дприЇмств≥ р≥вна або вища за зароб≥тну плату у еталонному вироб≥, це св≥дчить, що погано працюють в≥дд≥л кадр≥в, ¤кий п≥дбираЇ недостатньо квал≥ф≥кован≥ кадри, або в≥дд≥л прац≥ та орган≥зац≥њ зароб≥тноњ плати, ¤кий встановив над висок≥ розц≥нки за менш ¤к≥сну роботу, ц≥ п≥дрозд≥ли треба зм≥цнити квал≥ф≥кованимифах≥вц¤ми). “аким чином наведен≥ формули дозвол¤ють визначити Услаб≥ м≥сц¤Ф в управл≥нн≥ виготовленн¤м та реал≥зац≥Їю товару, ч≥тко розпод≥л¤ти прем≥њ за реальн≥ здобутки п≥дрозд≥л≥в управл≥нн¤, п≥двищувати ¤к≥сть та конкурентоспроможн≥сть товар≥в, що виготовл¤Ї п≥дприЇмство, ≥ п≥двищити р≥вень прибутку, що отримуЇтьс¤ в≥д д≥¤льност≥ п≥дприЇмства. ÷ей механ≥зм застосовуЇтьс¤ ≥ дл¤ п≥двищенн¤ ¤кост≥ асортименту та р≥вн¤ прибутку п≥дприЇмства у ц≥лому. јле у на¤вному досл≥дженн≥ особливоњ ваги набуваЇ квал≥джметр≥¤ у справ≥ забезпеченн¤ екосестейту. якщо з≥ставленн¤ певного набору галузей (¤кими визначаЇтьс¤ оборонний потенц≥ал держави) ви¤вить, що ¤к≥сть управл≥нн¤ крањною суперником вища (тобто швидше приймаютьс¤ та реал≥зуютьс¤ р≥шенн¤, ефективн≥стьгосподарюванн¤ вища тощо), що м≥стить у соб≥ загрозу неспроможност≥ своЇчасного реагуванн¤ на виникненн¤ небезпеки, ур¤ду необх≥дно знайти неординарн≥ р≥шенн¤, спираючись на знанн¤, ¤к≥ надаЇ крементац≥¤, наука прометоди актив≥зац≥њ творчого мисленн¤. ƒл¤ чого треба провести анал≥тичнез≥ставленн¤ потреби з можливост¤ми њњ метод≥в, обрати та застосувати в≥дпов≥дний метод. | |||
”¤
|
