≈коном≥чна безпека держави:

проблеми та механ≥зми њх розв'¤занн¤

 

ќстанн≥м часом публ≥кац≥й, присв¤чених економ≥чн≥й безпец≥, стаЇ дедал≥ б≥льше. ѕишуть артисти ≥ ф≥лософи, фах≥вц≥ з ав≥ац≥њ ≥ агрономи. “ема стаЇ звичною, ≥ виникаЇ враженн¤, що йдетьс¤ про зовс≥м нескладн≥ проблеми, ¤к≥ можна розв'¤зувати на аматорському р≥вн≥. “им часом наука про економ≥чну безпеку держави, хоча й молода (чи не наймолодша з наук), проте в своЇму актив≥ вже маЇ досить серйозн≥ досл≥дженн¤, побудован≥ на системному та комплексному п≥дходах з використанн¤м найнов≥ших здобутк≥в ≥нших наук (зокрема теор≥й нестаб≥льност≥, потенц≥йних конфл≥кт≥в, синергетики тощо). ќтже, розгл¤немо теоретичн≥ засади ц≥Їњ новоњ дисципл≥ни й механ≥зми њх практичного застосуванн¤.

 

ƒержава, ¤к ≥ будь-¤ка ≥нша система, скла даЇтьс¤ з елемент≥в. ј над≥йн≥сть кожноњ системи визначаЇтьс¤ над≥йн≥стю найненад≥йн≥шого њњ елемента. ” систем≥ "держава" та ким елементом Ї людина. ƒл¤ ≥люстрац≥њ цього твердженн¤ наведемо один, дещо екзотичний, факт. “очн≥ше Ч цитату. « мемуар≥в кер≥вника пол≥тичноњ розв≥дки г≥тлер≥вське Ќ≥меччини ¬.Ўелленберга. "ѕрикладом того, ¤к зум≥ли спр¤мувати в потр≥бному нам напр¤мку пот≥к б≥женц≥в з ѕ≥вн≥чноњ ‘ранц≥њ, а згодом в район≥ ѕарижа, Ї виготовлена нами непоказна брошура, ¤ка м≥стила ≥ соб≥ похмур≥ пророкуванн¤ середньов≥чного астролога Ќострадамуса. ÷ю брошуру було розповсюджено серед французького населенн¤ через наших агент≥в, по рад≥о та розкиданн¤м з л≥так≥в. ћи обирали т≥ цитати, в ¤ких Ќострадамус пров≥шував по¤ву "машин, ще викидатимуть дим ≥ вогонь" ≥ з гуркотом прол≥татимуть над м≥стами, несучи люд¤м жах та загибель. ¬≥д себе ми додавали "пророкуванн¤" про те, що т≥льки п≥вдень та п≥вденний сх≥д ‘ранц≥њ залишатьс¤ вбереженими в≥д цих б≥д. ѕ≥сл¤ цього охоплен≥ пан≥кою маси б≥женц≥в почали рухатис¤ у визначеному нами напр¤мку. ¬ результат≥ н≥мецьке в≥йсько отримало бажану свободу пересуванн¤, тод≥ ¤к комун≥кац≥њ французьких в≥йськ були парал≥зован≥". “обто ми бачимо, що найпродуман≥ш≥ оборонн≥ плани можуть бути зруйнован≥ непередбачуваними насл≥дками повед≥нки частини громад¤н держави, ¤ка вважаЇ свою безпеку м≥цною ≥ над≥йною.

Ѕезпека Ч це такий стан держави, коли вона функц≥онуЇ в оптимальному режим≥, тобто з найб≥льшою над≥йн≥стю. “ож спробуЇмо спочатку досл≥дити умови забезпеченн¤ над≥йного функц≥онуванн¤ окремоњ людини, щоб згодом на основ≥ цього анал≥зу з'¤сувати потреби, умови й можливост≥ забезпеченн¤ оптимуму над≥йност≥ держави.

Ћюдина Ч це складна б≥оенергетична система, створена з трьох компонент≥в: ф≥зичного, псих≥чного й душевного. ‘≥зичну складову в спрощеному вигл¤д≥ можна розгл¤дати ¤к виконавчий механ≥зм або ж об'Їкт управл≥нн¤. ѕсих≥чну Ч ¤к механ≥зм пр¤мого та зворотного зв'¤зку м≥ж суб'Їктом ≥ об'Їктом (хоча вона значною м≥рою виконуЇ ≥ функц≥њ суб'Їкта). ƒушевна складова Ї суб'Їктом, ¤кий керуЇ об'Їктом, водночас в≥дпов≥даючи за п≥дтримку вс≥Їњ системи у стан≥ оптимально можливоњ гармон≥њ, що його зазвичай називають комфортним.

–ис.1. ќптимальний вар≥ант взаЇмод≥њ чинник≥в стаб≥льност≥ системи "людина":

1 Ч ф≥зична складова; 2 Ч псих≥чна; 3 Ч душевна; 4 Ч результуюча складанн¤ 1-го ≥ 2-го чинник≥в.

 

”се в св≥т≥ з часом зм≥нюЇтьс¤. ” б≥оенергетичн≥й систем≥ "людина" на ранн≥х етапах њњ розвитку переважала ф≥зична складова, псих≥чна ж була дуже слабо виражена Ч умови ≥снуванн¤ вимагали саме такого сп≥вв≥дношенн¤. “ож душевна складова мала вр≥вноважувати систему через створенн¤ противаги сумарному векторов≥ двох ≥нших. —истема розвивалась у напр¤м≥ зб≥льшенн¤ значущост≥ псих≥чноњ складовоњ ≥ зменшенн¤ Ч ф≥зичноњ. ќднак роль кожноњ з них залишалас¤ незм≥нною. Ќа рис.1 схематично показано оптимальний вар≥ант взаЇмод≥њ чинник≥в комфорту (стаб≥льност≥) ≥снуванн¤ б≥оенергетичноњ системи "людина".

ѕсих≥чна складова керуЇ особою через њњ св≥дом≥сть, а душевна Ч через п≥дсв≥дом≥сть ("≥нструментом" такого керуванн¤ Ї, зокрема, ≥нстинкти, основний з ¤ких Ч самозбереженн¤, а другий за значенн¤м - розмноженн¤).

ќтже, стаб≥льн≥сть ≥снуванн¤ системи "людина" базуЇтьс¤ на р≥вноваз≥ трьох чинник≥в Ч ф≥зичного, псих≥чного ≥ душевного. ќднак така р≥вновага н≥коли не буваЇ повною. јдже найб≥льша стаб≥льн≥сть Ч це стан абсолютного спокою, а в≥н пов'¤заний з в≥дсутн≥стю будь-¤ких зм≥н ≥ Ї ознакою загибел≥ системи. якщо ж р≥вноваги немаЇ, це створюЇ дискомфорт, призводить до ф≥зичного або псих≥чного розладу ≥ врешт≥-решт Ч до загибел≥ системи. ¬она розпадаЇтьс¤ на окрем≥ елементи, неспроможн≥ повернутис¤ до колишнього системного стану.

ќтже, ≥снуванн¤ й функц≥онуванн¤ будь-¤коњ системи грунтуЇтьс¤ на принцип≥ вр≥вноваженн¤ д≥њ чинник≥в њњ стаб≥льност≥. ѕри цьому вони зм≥нюютьс¤ к≥льк≥сно.

ѕереход¤чи до системи "держава", зазначимо, що чинниками њњ ≥снуванн¤ ≥ стаб≥льност≥ Ї економ≥чна, правова й ментальна складов≥. “обто забезпеченн¤ р≥вноваги зд≥йснюЇтьс¤ тут шл¤хом дотриманн¤ в≥дпов≥дност≥ економ≥чних можливостей) правових засад ≥ потреби самовизначенн¤. —творенн¤ б≥льшост≥ держав пов'¤зане з переважанн¤м ментальноњ складовоњ над двома ≥ншими. ÷е стосуЇтьс¤ ≥ ”крањни. Ќаша держава зазнала значних економ≥чних втрат через необх≥дн≥сть створенн¤ "апарату самовизначенн¤". «аснуванн¤ численних дипломатичних представництв, вступ до р≥зних м≥жнародних орган≥зац≥й тощо не т≥льки призвели до матер≥альних втрат, а й пог≥ршили ≥м≥дж нашоњ крањни, оск≥льки поглибили њњ неплатоспроможн≥сть.

«агальну картину ц≥Їњ ситуац≥њ можна показати граф≥чно (рис.2). ¬ектор, ¤кий Ї сумою вектор≥в ментальност≥ та економ≥ки, маЇ вр≥вноважуватис¤ вектором стану права.

јдже саме закони можуть обмежити той чинник, що надто зростаЇ, ≥ стимулювати той, ¤кий в≥дстаЇ у розвитку. ѕроте не можна забувати, що повна р≥вновага (точка 0) означатиме в≥дсутн≥сть будь-¤ких зм≥н ≥ нав≥ть потреби в них, в≥дбиватиме стан розпаду системи. ѕриродно, що Ї певна межа, за ¤кою настаЇ такий стан. ¬≥дхиленн¤ за напр¤мком (¤кщо вектор суми та вектор вр≥вноваженн¤ розташован≥ п≥д кутом меншим або б≥льшим 180 градус≥в) чи за величиною Ї причиною ≥ руш≥Їм зм≥н, принаймн≥ Ч виникненн¤ потреби в них.

–ис.2. √раф≥чне в≥дображенн¤ стану динам≥чноњ стаб≥льност≥ в держав≥.

„инники стаб≥льност≥: 1 - економ≥чний; 2 - правовий; 3 - ментальний; 4 - вектор-сума 1-го ≥ 3-го вектор≥в, ¤кий вр≥вноважуЇ 2-й вектор.

÷¤ граф≥чна схема взаЇмод≥њ вектор≥в, що визначають стан стаб≥льност≥ системи, звичайно ж, спрощена. јдже реальний св≥т Ч чотиривим≥рний. “ри вим≥ри визначають к≥льк≥сть або м≥сце системи у простор≥, а четвертий Ч ¤к≥сть ≥ м≥сце у час≥. “ому стан стаб≥льност≥ точн≥ше могли б показати не пр¤м≥ л≥н≥њ вектор≥в, а ¤кась об'Їмна ф≥гура, створена цими вим≥рами.

¬ажливо усв≥домити, що стаб≥льн≥сть системи "держава" ≥ забезпеченн¤ економ≥чноњ безпеки Ч зовс≥м р≥зн≥ пон¤тт¤. јдже економ≥ка базуЇтьс¤ на прост≥й на¤вност≥ потр≥бних ресурс≥в, а економ≥чна безпека Ч на њх достатн≥й к≥лькост≥. як в≥домо, вс≥ ресурси розпод≥л¤ють на чотири групи: матер≥альн≥, ф≥нансов≥, трудов≥ та. часов≥. ѕерш≥ три дають можлив≥сть отримати к≥льк≥сну, а останн¤ Ч ¤к≥сну оц≥нку стану стаб≥льност≥ системи "держава".

 

–ис.3. √раф≥к, що в≥дтворюЇ забезпеченн¤ ресурсами.

 ожна грань п≥рам≥ди означаЇ одну з груп ресурс≥в Ч трудов≥, матер≥альн≥, ф≥нансов≥, часов≥.

 

ќтже, стан економ≥чноњ безпеки держави граф≥чно вигл¤датиме ¤к тригранна, п≥рам≥да (рис.3).

«гадаймо, що системи в≥дзначаютьс¤ чутлив≥стю та вразлив≥стю, показником ¤ких Ї пор≥г сприйн¤тт¤ системою внутр≥шн≥х та зовн≥шн≥х подразнень. …детьс¤ про межу, за ¤кою починаютьс¤ зм≥ни стану держави в≥дпов≥дно до д≥њ подразник≥в. ¬чен≥ вид≥л¤ють пороги чутливост≥, вразливост≥ та пор≥г розпаду. ѕерший Ч межа, за ¤кою система починаЇ в≥дчувати д≥ю чинника, другий Ч та, за ¤кою розвиваЇтьс¤ дестаб≥л≥зац≥йний процес, спр¤мований на зм≥ну системи, трет≥й - коли д≥њ чинника призвод¤ть до њњ розпаду (в нашому випадку Ч знищенн¤ держави або поваленн¤ державного ладу). Ќайчаст≥ше до такого результату призвод¤ть д≥њ не одного, а к≥лькох чинник≥в. ѕоновленн¤ системи стаЇ неможливим. ”с≥ ц≥ стани можна в≥добразити граф≥чно у вигл¤д≥ трьох тригранних п≥рам≥д, вписаних одна в одну, ¤к показано на рис.4.

 

–ис.4. √раф≥к порог≥в забезпеченост≥ ресурсами:

1 - стан в≥дносноњ стаб≥льност≥; 2 - стан неповноњ стаб≥льност≥; 3 - стан розладу (нестаб≥льност≥).

 

Ќагадаймо, що все це в≥дбуваЇтьс¤ ¤к у простор≥, так ≥ в час≥. ўо ж Ї дестаб≥л≥зуючими чинниками економ≥чноњ безпеки держави? „ому вони виникають? «в≥дки надход¤ть ≥ ¤к њх долати? ѕошук в≥дпов≥дей на ц≥ запитанн¤ ≥ Ї завданн¤м науки про економ≥чну безпеку держави. ÷ентральне м≥сце в њњ теоретичному арсенал≥ належить теор≥њ потенц≥йних конфл≥кт≥в. « њњ положень випливають так≥ засаднич≥ принципи економ≥чноњ безпеки держави:

Ч загрози сл≥д оч≥кувати з боку будь-¤коњ держави (зовн≥шн≥ загрози) та будь-¤коњ людини або угрупованн¤ всередин≥ крањни (внутр≥шн≥ загрози);

Ч краще запоб≥гати виникненню загроз та њх загостренню, ан≥ж пот≥м боротис¤ з ними;

Ч д≥њ загроз визначаютьс¤ њхньою силою; потужн≥стю, обс¤гом та часом;

Ч розробл¤ти перел≥к загроз Ч нерозумне витрачанн¤ часу (адже цей перел≥к в≥дпов≥датиме д≥йсност≥ лише певний пер≥од: загрози виникають ≥ зм≥нюютьс¤ пост≥йно);

Ч захист сл≥д будувати не п≥драховуючи загрози, а шл¤хом встановленн¤ й додержанн¤ порог≥в безпеки дл¤ конкретноњ крањни, виход¤чи з умов њњ ≥снуванн¤.

ѕовернемос¤ до анал≥зу держави ¤к системи, що њњ функц≥њ та д≥њ зм≥нюютьс¤ залежно в≥д стану стаб≥льност≥. ћи вже назвали чинники стаб≥льност≥, однак ще не з'¤сували, ¤к саме треба њх розраховувати.

ѕерший чинник Ч економ≥чний Ч можна визначити через конкретн≥ показники, скаж≥мо, внутр≥шн≥й валовий продукт (¬¬ѕ) або його частку, ¤ка припадаЇ на душу населенн¤, а також р≥вень ≥нфл¤ц≥њ, середньом≥с¤чну зароб≥тну плату тощо, а його ¤к≥сть оц≥нити ≥ндексом людського розвитку (≤Ћ–). ўо ж до двох ≥нших складових стаб≥льност≥, то з ними куди ¤к важче. ўоб визначити, скаж≥мо, правовий чинник, потр≥бна така гром≥здка процедура, ¤к з≥ставленн¤ прав людини з њх забезпеченн¤м у держав≥.

“а найскладн≥ших п≥дход≥в потребуЇ ментальна складова. „им, наприклад, вим≥р¤ти почутт¤ патр≥отизму? «в≥сно, тут можна знайти певн≥ критер≥њ. —каж≥мо, ¤к≥сть ментальност≥ визначаЇтьс¤ ступенем њњ в≥дпов≥дност≥ загальнолюдським нормам, а њњ к≥льк≥сн≥ показники залежать в≥д того, ск≥льки член≥в сусп≥льства визнають цю ментальн≥сть правильною.

 

 

–ис. 5. —хематичне зображенн¤ зони б≥фуркац≥њ.

ј Ч подразник, що пройшов з найменшого до великого р≥вн¤ управл≥нн¤ (енерг≥њ).

 

ќтож, припустимо, що ми теоретично визначили чинники стаб≥льност≥ системи "людина" та њх значим≥сть, розробили теоретичн≥ засади забезпеченн¤ стаб≥льност≥ системи "держава", знайшли в≥дпов≥дний алгоритм. ѕри цьому вважатимемо, що вс≥ ц≥ досл≥дженн¤ виконан≥ з додержанн¤м вимог формальноњ лог≥ки. ќднак вона не маЇ наскр≥зноњ д≥њ. ≤снують так зван≥ "зони б≥фуркац≥њ", в ¤ких лог≥ка не д≥Ї. «г≥дно з теор≥Їю нестаб≥льност≥ та засадами синергетики у цих зонах нав≥ть незначний чинник може призвести до величезних зм≥н (рис.5).

ƒе¤к≥ досл≥дники вважають за доц≥льне не враховувати можлив≥сть порушенн¤ лог≥чноњ теч≥њ под≥й. ƒо певноњ м≥ри в цьому Ї сенс, та лише у випадках незначноњ залежност≥ досл≥джуваних процес≥в в≥д к≥нцевого результату. ќднак, займаючись проблемами безпеки держави, ми не маЇмо права нехтувати нав≥ть м≥зерною ймов≥рн≥стю виникненн¤ непередбачуваноњ ситуац≥њ. јдже ризик за-надто великий. “ому маЇмо досл≥дити ≥ цю проблему.

«а теор≥Їю нестаб≥льност≥ зона б≥фуркац≥њ Ч м≥сце, в ¤кому малий чинник набуваЇ величезноњ спроможност≥. ќднак теор≥¤ не в≥дпов≥даЇ на запитанн¤ "чому?" та "¤к з цим впоратис¤?". “им часом на практиц≥ так≥ ситуац≥њ виникають досить часто. ¬ласне, од-н≥й з них ≥ завд¤чуЇ своЇю по¤вою наука про м≥жнародну економ≥чну безпеку. ” 70-х роках нашого стол≥тт¤ держави Ч експортери енергонос≥њв звернулис¤ до розвинених крањн з ультиматумом. ¬они добивалис¤ зм≥н у м≥жнародн≥й економ≥чн≥й пол≥тиц≥, зокрема встановленн¤ нових правил, ¤к≥ виключали б переваги, що њх мали доти пров≥дн≥ держави. ќстанн≥ в≥дпов≥ли погрозами застосувати в≥йськову силу. ≤ тод≥ крањни-експортери за¤вили, що в раз≥ в≥дмови п≥дпал¤ть на знак протесту вс≥ нафтов≥ родовища. Ћегко зрозум≥ти, до ¤коњ гранд≥озноњ еколог≥чноњ катастрофи це могло б призвести. ≤ зах≥дний св≥т п≥шов на поступки. «окрема, було розроблено новий торговий пор¤док, ¤кий забезпечував експортерам значно б≥льш≥ права у визначенн≥ правил торг≥вл≥, встановленн≥ ц≥н тощо.

ўоб запоб≥гти виникненню под≥бних ситуац≥й, потр≥бна система захисту, ¤ка б грунтувалас¤ на запоб≥жних управл≥нських р≥шенн¤х. ¬они мають бути спр¤мован≥ на те, аби кожний чинник не м≥г "пробити" б≥льше одного енергетичного р≥вн¤. ÷е допоможе уникнути р≥зких негативних зм≥н внасл≥док д≥њ невеликих за початковою потужн≥стю фактор≥в. ≤ тут багато що залежить в≥д типу державного управл≥нн¤. «агалом њх три Ч в≥йськове, економ≥чне та пол≥тичне. ўоправда, в чистому вигл¤д≥ жодного з них ≥стор≥¤ не знала. ўо ж характерне дл¤ кожного з цих тип≥в?

¬≥йськове управл≥нн¤ виправдовуЇ себе в умовах критичноњ нестаб≥льност≥, коли держав≥ загрожуЇ небезпека. …ого ознаками Ї повне ≥гноруванн¤ прав людини та беззастережне визнанн¤ пр≥оритету державних ≥нтерес≥в, майже необмежена влада л≥дера. якщо ж нестаб≥льн≥сть не набула загрозливих масштаб≥в, ефективним Ї економ≥чне управл≥нн¤. јдже такий р≥вень стаб≥льност≥, ¤к правило, пов'¤заний з пер≥одом в≥дбудови або радикального реформуванн¤ економ≥ки крањни. ќсновними рисами цього етапу в житт≥ держави Ї де¤ке п≥двищенн¤ значенн¤ ≥нтерес≥в конкретноњ людини, поступове поверненн¤ њй громад¤нських прав (на майно, на участь у пол≥тичному житт≥, на те, щоб обирати та бути обраним тощо). ўо ж до динам≥чно стаб≥льного стану держави, то в≥н даЇ змогу реал≥зувати пол≥тичне управл≥нн¤: забезпечуЇтьс¤ повне й неухильне дотриманн¤ громад¤нських прав ≥ визнаЇтьс¤ перевага ≥нтерес≥в громад¤нина над ≥нтересами держави.

ќтже, економ≥чна безпека найбезпосередн≥ше пов'¤зана з≥ станом стаб≥льност≥ держави. ≤ знаючи законом≥рност≥ цього взаЇмозв'¤зку, можна д≥агностувати стан ≥ спр¤мовувати певним чином розвиток держави, використовуючи найефективн≥шу модель державного управл≥нн¤.

 

ќсновою складного ≥ багатогранного процесу забезпеченн¤ економ≥чноњ безпеки Ї передус≥м ≥нформац≥¤ про стан системи "держава" . Ќа першому, орган≥зац≥йному, етап≥ цього процесу необх≥дно з'¤сувати, чи в достатн≥й к≥лькост≥ ≥ чи своЇчасно забезпечуЇтьс¤ держава ресурсами, потр≥бними дл¤ њњ ≥снуванн¤. ƒ≥агностика системи зд≥йснюЇтьс¤ через з≥ставленн¤ потреб та можливостей њх забезпеченн¤. ƒ≥агностуючи, водночас встановлюЇмо ступ≥нь небезпеки.

ўо ж до причин њњ виникненн¤, то вони можуть залишитис¤ не з'¤сованими, але джерело необх≥дно встановити обов'¤зково. —каж≥мо, визначаЇмо, ¤кою державою створюЇтьс¤ загроза. ѕот≥м, використовуючи спец≥альн≥ прийоми, виводимо пор≥вн¤льн≥ характеристики д≥Ївост≥ управл≥нн¤ т≥Їю державою, що створюЇ загрозу, та власною. якщо у нас його ефективн≥сть вища, то дл¤ усуненн¤ загрози чи запоб≥ганн¤ њй вистачить звичайних д≥й, здатних в≥дрегулювати ситуац≥ю у в≥дпов≥дн≥й ланц≥ економ≥ки. ѕрим≥ром, держава "X", зменшуючи постачанн¤ енергонос≥њв, створюЇ загрозу стаб≥льност≥ державного ладу в крањн≥ "”". якщо управл≥нн¤ останньою досить ефективне, аби оперативно орган≥зувати завезенн¤ енергонос≥њв з третьоњ крањни, дестаб≥л≥зац≥њ не станетьс¤. якщо ж ви¤витьс¤, що державою "X" керують ефективн≥ше, тобто управл≥нськ≥ р≥шенн¤ спрацьовують там швидше та ¤к≥сн≥ше, н≥ж в "”", тод≥ потр≥бн≥ радикальн≥ш≥ кроки, неординарн≥ р≥шенн¤, здатн≥, принаймн≥, компенсувати р≥зницю в р≥вн¤х управл≥нн¤ двома державами.

ќдним з шл¤х≥в переходу на ¤к≥сно вищий р≥вень управл≥нн¤ Ї реструктуризац≥¤. ” нас цей терм≥н сприймають здеб≥льшого так, ¤к його тлумачили ран≥ше, Ч ¤к звичайну реорган≥зац≥ю, пов'¤зану з перестановкою кадр≥в, зм≥ною внутр≥шн≥х стосунк≥в та взаЇмин м≥ж п≥дрозд≥лами ≥ незначною функц≥ональною переор≥Їнтац≥Їю останн≥х.

ќднак на етап≥ переходу в≥д одн≥Їњ економ≥ки до ≥ншоњ структурн≥ перебудови нос¤ть зовс≥м ≥нший характер. ÷е складний, системний ≥ комплексний, започаткований на принципово нових засадах економ≥ки ≥ управл≥нн¤, процес. ¬≥н нагадуЇ в≥дновленн¤ держави, њњ промисловост≥, людського та економ≥чного потенц≥алу п≥сл¤ нищ≥вноњ в≥йни. ѕричому в ход≥ цих перетворень першою зм≥нюЇтьс¤ основа. Ѕудь-¤к≥ д≥њ оц≥нюютьс¤ лише за њх економ≥чною доц≥льн≥стю.

якщо вести мову конкретно про ”крањну, то сьогодн≥ стоњть завданн¤ побудувати таку нову структуру, ¤ка буде максимально виг≥дною економ≥чно ≥ водночас соц≥альне адаптованою.

¬т≥м, реформи у нас рухаютьс¤ занадто пов≥льно. ¬лад≥ з перших же крок≥в не вистачило р≥шучост≥ ≥ досв≥ду. як насл≥док Ч зам≥сть пожвавленн¤ виробництва маЇмо його скороченн¤. ѕ≥дприЇмства простоюють. Ѕанки, ¤к≥ на перших порах, скориставшись скрутою, що њњ переживала промислов≥сть, встановили величезн≥ в≥дсотки на кредити (до 1000%), зрештою, теж зазнали серйозного удару внасл≥док неплатоспроможност≥ п≥дприЇмств.

Ќин≥ ми опинилис¤ на тому етап≥, коли доводитьс¤ говорити про необх≥дн≥сть р¤тувати весь господарський орган≥зм крањни. “а, здаЇтьс¤, у владних структурах вже зрозум≥ли, що економ≥ка ринковоњ держави маЇ грунтуватис¤ на вр≥вноваженому сп≥вв≥дношенн≥ чисельност≥ малих, середн≥х та великих п≥дприЇмств ≥ на розумн≥й, збалансован≥й пол≥тиц≥ у ф≥нансов≥й сфер≥. ѕрезидент пов≥домив про створенн¤ Ѕанку реконструкц≥њ та розвитку, головною метою ¤кого Ї п≥дтримка малого ≥ середнього б≥знесу.

…де пошук над≥йного механ≥зму наданн¤ (≥ обов'¤зкового поверненн¤) ≥нвестиц≥й та кредит≥в. ѕри цьому маЇ бути обмежена плата за наданн¤ ф≥нансовоњ допомоги. ¬ажливо виробити стратег≥ю ≥нновац≥йноњ д≥¤льност≥ в крањн≥, передбачити стаб≥л≥зац≥ю ф≥нансовоњ системи шл¤хом поступового зменшенн¤ державних зовн≥шн≥х ≥ внутр≥шн≥х борг≥в та припиненн¤ залученн¤ кошт≥в п≥д державн≥ гарант≥њ. ” св≥тл≥ вс≥х цих завдань, спр¤мованих на. врегулюванн¤ ф≥нансовоњ системи, насторожуЇ те, що останн≥м часом зн¤то обмеженн¤ на ввезенн¤ ≥ноземного кап≥талу ≥ заснуванн¤ банк≥в з ≥ноземним статутним кап≥талом. јдже це створюЇ безпосередню загрозу ф≥нансов≥й незалежност≥ ”крањни.

ўоб розв'¤зати проблему економ≥чноњ безпеки нашоњ держави, потр≥бен пошук сучасних науково обгрунтованих п≥дход≥в. …детьс¤ ≥ про державну пол≥тику, ≥ про конкретн≥ економ≥чн≥ заходи. «находити њх допомагаЇ наука про економ≥чну безпеку, њњ завданн¤ Ч створити кращ≥ умови дл¤ житт¤ сусп≥льства та кожноњ конкретноњ людини через механ≥зм оптимального державного управл≥нн¤. “≥льки на цьому шл¤ху розвитку можлива м≥цна, незалежна та суверенна ”крањна.

√.ј. ѕастернак-“аранушенко

"¬≥сник Ќац≥ональноњ академ≥њ наук ”крањни"

11-12.1998

<<√лавна¤