Герб экономической безопасности. Авт.св. от 4.04.2002 г. №5471. Герб економiчної безпеки. Авт.св. вiд 4.04.2002 р. №5471.ЭКОНОМИЧЕСКАЯ БЕЗОПАСНОСТЬ - ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА
Сім напрямів забезпечення зростання
 
Економічна та демографічна криза триває. Її подолання вимагає зосередження зусиль всієї країни. Про це відверто сказано у Посланні Президента України Верховній Раді, яке слід розглядати як декларацію, як майбутній орієнтир стратегічної поведінки Української держави, проте жодним чином не можна розглядати як безпосередню програму дій.
На жаль, у згаданому документі є певні недоробки. Як відомо, рівень стабільності держави визначається балансом трьох чинників-векторів:
ментального, економічного і правового розвитку. Віддаючи належне розвитку економічного вектора, у Посланні лише один раз згадується слово “культура”. Тобто розвиткові ментальної складової приділено дуже мало уваги (як і її складовим: літературі, культурі, освіті, науці, мистецтву, спорту, релігії, історії тощо). Проте, без належного розвитку ментальної складової навряд чи вдасться досягти потрібного рівня стабільності. Це можливо лише за умови комплексного, системного розвитку всіх трьох складових, тісно пов'язаних між собою. Потреба у комплексному, системному підході до вирішення проблем України і її населення завдяки підвищенню якості управління - перший напрям забезпечення зростання.
Приспів час серйозних виважених дій, зросла потреба у конкретиці та обережному поводженні зі словами і витратами. Проблема цілеспрямованої роботи населення та керівництва України за певною Програмою, яка враховувала б всі згадані характеристики, вже стала нагальною. Темп адміністративної перебудови управління зріс, тому часу стає менше. Відтак Україна потребує застосування інтенсивних методів використання доволі обмежених ресурсів. Перемагати в конкуренції слід завдяки розумному, виваженому і неординарному підходу до подолання негараздів і проблем. Це другий напрям забезпечення зростання.
Вісім років поспіль незалежність України знаходиться під загрозою, а економічна незалежність взагалі не убезпечена через нестачу та залежність від постачання енергоносіїв. Уряди змінювалися, змінювалися посередники, а проблема лише поглиблювалась та розширювалась. У 1999 році переплата за постачання газу становила майже 2 млрд доларів США (усі ж витрати на закупівлю енергоносіїв - 5 млрд доларів), що складало майже третину дохідної частини Державного бюджету. Порушуючи закони, посередники не сплачували податки (згідно з травневим 1999 року рішенням Верховного Арбітражного Суду України Українські єдині енергетичні системи, наприклад, завинили державі понад 1,5 млрд гривень). Президент вказав на це і запропонував Урядові застосувати до згаданих посередників відповідні санкції.
Однак, проблему це не вирішить. Україна має великий науково-технічний потенціал, що є запорукою можливості убезпечити її економічну незалежність. Для цього, наприклад, слід вивчити та перейняти досвід Бразилії, яка через енергетичну кризу 1973 та 1979 років понесла значні збитки і була змушена шукати порятунку у винайденні альтернативного виду палива. Зараз 70% автомобільного транспорту цієї країни працює на спирті, виробленому з тростини. В Україні є 192 цукрових заводи, які більшість часу простоюють через нестачу сировини, оскільки починаючи від 1991 року зменшуються посіви цукрових буряків. Адже головний споживач українського цукру - Росія - постійно скорочує замовлення. Валовий збір цукрових буряків у 1990 році становив майже 50 млн тонн, а у 1999 - лише 13,8 млн тонн. Площі посівів під цукровими буряками скоротилися у півтора рази, а середня врожайність — майже удвічі. Цифри свідчать про повний занепад. Чи не варто й Україні спробувати перейняти бразильський досвід і піти далі аби позбутися залежності не лише від постачання нафти і нафтопродуктів, а й газу та вугілля?
Адже за словами Р. Шпека, ми купуємо у Росії та Польщі вугілля за ціною 50 доларів США за тонну, а власне видобування коштує 300 доларів за тонну. Держава постійно дотує вугільну галузь. Спроби ж провести реструктуризацію галузі наштовхуються на жорсткий спротив. Прибічники дотування наголошують на тому, що в регіонах вуглевидобутку панує безробіття, яке в разі закриття нерентабельних шахт набуде суцільних масштабів і неодмінно призведе до потужного соціального вибуху. Між тим, винайдення альтернативних видів палива водночас потребує створення нових робочих місць для їхнього вироблення та переобладнання споживаючих енергоресурси пристроїв, механізмів, машин тощо.
Разом з пошуками та впровадженням альтернативних видів палива слід подбати про енергозбереження. Світ набув величезного досвіду щодо цього. Так, у 1976 році у США набув чинності Декрет про енергозбереження, згідно з яким лімітувалося використання теплової та електричної енергії. За 100 доларів США можна було придбати прилад, який автоматично вимикав світло та збільшував надання тепла, коли з кімнати виходили люди. За споживанням електроенергії стежили домові комітети та власники будинків, держава на це не витрачала коштів. Цікавим є й досвід Японії, де 9 приватних компаній забезпечують електроенергією все населення країни. При цьому держава забезпечує для споживачів стабільну ціну шляхом компенсації експлуатаційних витрат згаданих компаній, якщо це зростання від них не залежить. Використання нетрадиційних методів та світового досвіду для вирішення проблем нашої країни - третій напрям забезпечення зростання.
Не можна не звернути увагу й на те, що все більшого поширення набуває застосування “економічної зброї”. Це штучно створений дефіцит пального під час посівних робіт або збирання врожаю, відмова від замовленого цукру вже після його підготовки до відвантаження, підвищення ціни на постачання газу, припинення постачання нафти, з посиланням на несанкціонований відбір газу, розповсюдження чуток про неякісність зброї, що виготовляється в Україні тощо. Розвинені країни застосовують найрізноманітніші засоби захисту власних економічних інтересів. США, наприклад, через супутники визначає врожайність зернових і надає відповідну інформацію власним виробникам зерна; деякі країни забороняють продаж землі та стратегічних підприємств іноземцям, посилюють контроль та відповідальність за використання державної власності, нарощують обмеження в постачанні імпортованих товарів, збільшують мито, використовують економічну розвідку та контррозвідку для забезпечення переваг вітчизняним фірмам і економічним інтересам держави. Україна в цьому сенсі виглядає безпорадною. В нашій країні треба якомога швидше створити Комплексну систему забезпечення економічної безпеки з метою повного і безпосереднього забезпечення економічної незалежності Української держави. Таким є четвертий напрям забезпечення зростання.
У своєму Посланні Президент України звернув увагу на необхідність реструктуризації народного господарства та визначення його пріоритетних галузей. Про це йдеться давно, однак чіткої спрямованості дій у цьому напрямі немає. За умов жорсткого дефіциту енергоносіїв лише держава-самогубець утримуватиме енергоємні та високо-витратні галузі (металургійну, вугільну тощо). Україна у період економічної кризи не може собі дозволити сплачувати за вугілля у шість разів більше за його вартість. Посилання ж на необхідність забезпечення зайнятості трудових ресурсів в регіонах видобування вугілля не витримує критики. Україна має достатньо землі, щоб надати вивільненим працівникам можливість стати фермерами. Таким чином реструктуризація господарства України за принципом доцільності використання енергетичних і трудових ресурсів - п'ятий напрям забезпечення зростання.
Велику увагу Президент приділив необхідності підготовки кадрів державної служби. Адже без цього неможливо забезпечити виконання деяких з кращих програм. Проблема фахової підготовки населення також набуває все більшої гостроти, адже з нею пов'язана болюча проблема зростання безробіття. Дотримуючись засад Конституції України, держава повинна надати можливість здобуття фахової освіти кожній людині, а талантам, незалежно від їхньої матеріальної забезпеченості та посади батьків, можливість одержати вищу освіту за кошт держави. Це більш ефективно, ніж надавати допомогу безробітним.
Що ж стосується державних службовців, їхній статус вимагає повної самовіддачі, тому й заробітна плата має бути великою. Слід підсилити вимоги до претендентів, сумлінно та старанно вивчати все про кожного з них, зважуючи те, наскільки вони здатні слугувати Українській державі. Вони мають пройти тестові випробування та медичне обстеження. Взаємини з ними держава повинна обумовлювати у контрактах. Службовець відповідатиме за непрофесійність або несумлінність не за вимогами Кодексу законів про працю, а за спеціальним законом та статутом. Натомість, держава також опікуватиметься усіма його потребами і проблемами. Службовець має знати як у подальшому складатиметься його службова кар'єра і від чого залежатиме його просування по службі. Забезпечення фаховою освітою . кожного бажаючого та створення спеціальних умов не лише для праці, а й життя державних службовців - шостий напрям забезпечення зростання.
Президент слушно нагадує, що розвиток повинен мати соціальне забарвлення. Реформи робляться для людей, для покращання умов їхнього життя і забезпечення нормального функціонування незалежної України. Існуюча система соціального захисту по суті є модифікованою системою попереднього державного ладу, згідно з якою захист надається незалежно від того, що людина зробила для того, щоб його одержувати. Для ринкових умов така система непридатна. В умовах ринку держава є гарантом дотримання певних правил (наприклад, сплачування внесків на обов'язкове страхування працівника). За цих умов кожній людині за її вибором слід відкрити рахунок у банку, на який перераховувалися б усі внески, що стосуються соціального захисту. Гроші з цього рахунка може брати лише сам працівник не раніше, ніж через 3 роки з моменту відкриття рахунка. Він сам вирішуватиме, витрачати їх на оздоровлення, заощаджувати на випадок хвороби або тримати для використання при виході на пенсію; використати для створення власного підприємства або для оплати за фахову освіту у приватному вузі. Держава до цих грошей не матиме жодного доступу. Відкриття особистого рахунка, на якому нагромаджуватимуться всі кошти, спрямовані на соціальний захист кожного працюючого, і зменшення у зв'язку з цим “тіньової” економіки, витрат держави на утримання апарату та підвищення рівня соціального захисту - сьомий напрям забезпечення зростання.
Перелік може бути продовжено. Дотримуватися визначених напрямів важко, а не дотримуватись - неприпустимо. Адже це загрожує Україні втратою незалежності і державності. Маємо бути пильними та уважними до потреб і вирішення проблем нашої держави, боронити її економічні інтереси та незалежність і самостійність. Адже це завдання, покладене на нас історією.
 
Г.А. Пастернак-Таранушенко
 
Круглий стіл:
"Безпека економічних трансформацій"
"Поглиблення економічних реформ і рецепти зростання"
Матеріали дев'ятого засідання 14 березня 2000 р.
Київ 2000

<<Главная

     
    
     

© Геннадий Пастернак-Таранушенко, 2003-2004. Материалы сайта разрешается использовать только со ссылкой на автора. © Геннадiй Пастернак-Таранушенко, 2003-2004. Матерiали сайту дозволяється використовувати тiльки iз посиланням на автора.

Hosted by uCoz