Оболонки захисту економічної безпеки України Сьогодні економічна безпека України забезпечується без жодних офіційних документів її регламентації. Від того існують певна хаотичність дій та суттєві прогалини у цій сфері. Проект Стратегії забезпечення економічної безпеки України до 2005 року, переданий на розгляд Кабінету Міністрів ще у січні минулого року, десь "заблукав". Хоча він розглядався на засіданні Кабміну під головуванням Першого віце-прем'єр-міністра Ю. Єханурова, ані рішення, ані зауважень розробники досі не отримали. За опублікованими матеріалами, сутність яких була схвально сприйнята фахівцями апарату РНБОУ, захист економічної безпеки України складається з трьох оболонок: чутливості, вразливості і розпаду. Така побудова після перетину певним показником визначеної межі дає час для відповідного реагування. Система має вади, які пов'язані з фактором часу, адже життя іноді вимагає негайної реакції. Несвоєчасність реагування частково або цілком знецінює протидію і завдає державі шкоду. Забезпечення безпеки України сьогодні побудоване на реагуванні на відхилення від безпечних рівнів. Тобто, лише утворення аномалії спонукає до дій тих, хто займається забезпеченням безпеки. Такий метод призводить до втрати можливості своєчасного реагування, держава існує лише завдяки значній інерції. Це — пасивне забезпечення безпеки. Вочевидь, така система є занадто небезпечною передусім для її основного, але найслабшого елемента - громадянина. Адже суспільство страждає у значно слабшій формі через те, що постраждала лише деяка його частина. Держава як виконавчий механізм суспільства також страждає від негараздів окремої людини менше за цю людину. Країна — поєднання території з населенням, сприймає зазначене погіршення ще з меншою чутливістю. Меншою навіть, ніж регіон, який за певних умов є відокремленою частиною країни - адже населення регіону менше населення країни за кількістю, тому негаразди окремої людини для регіону більш болючі. Царина безпеки, яку ми звемо "національною", складається з трьох елементів — військової, економічної та політичної, хоча, природно, між ними немає чіткої межі. Війни точаться за досягнення економічних, політичних або військових інтересів. Відповідно війни розподіляють за застосованим знаряддям на економічні, торговельні, політичні тощо. Остання з них, Третя світова війна, була, за цією ознакою, економічною. У цій війні отримала поразку жорстка планова економічна система соціалізму. Від того відбувся перерозподіл ринків збуту, пріоритетів у світовій економіці, географічних кордонів та меж. Для більшої визначеності слід дати тлумачення поняття "війна" з точки зору використання ресурсів. Відомо, що рівень стабільності визначається через інтенсивність використання ресурсів. Таких рівнів три: неповної нестабільності, повної нестабільності й динамічної стабільності. Інтенсивність використання ресурсів розподіляють на помірну, надмірну та використання з метою розвитку. Надмірне використання — це використання більшої кількості ресурсів, ніж їх надходить (оновлюється). Війна — надмірне, надто інтенсивне використання УСІХ груп ресурсів - матеріальних, фінансових, трудових і часових. Це час найбільшого напруження економіки країни та усіх ресурсів суспільства. Війна завжди призводить до виснаження економіки. Закінчення війни несе або Докорінні зміни (розпад держави, відокремлення від неї певних частин, сплачування великих репарацій переможцю, зміна державного устрою або ладу тощо), або поступове оновлення і підйом економіки. На цей час найбільш ефективними є економічні важелі управління державою. Але, накопичуючи ресурси, держава наближається до межі, за якою використання цього виду управління стає гальмом розвитку. Тоді застосовується так зване "політичне" управління, головною ознакою якого є перевага інтересів людини-громадянина над інтересами держави. Закінчення цієї стадії виводить державу на наступний етап - і весь цикл повторюється на більш високому рівні. За таким алгоритмом відбувається рух держави до досконалості. Механізм, побудований на визначенні оболонок захисту та на системі критичних обмежень, на цей час є доволі розробленим. Проте, він не здатний дотримуватися високої динаміки змін, що відбивається в запізнілій реакції органів управління і тягне за собою збитки. Цей механізм і є "тактикою нічного сторожа". Активний захист грунтується на випередженні дій, що містять у собі загрозу для економічної безпеки держави. Та чи здатні ми сьогодні здійснювати активний захист? Теоретично, так. Розроблена система діаграм безпеки дозволяє через використання "компасу безпеки" заздалегідь визначати противників (тих, що несуть негаразди) та те, які саме загрози можуть від них надійти з часом. Система дає можливість визначити, з якою з країн в найближчі часи немає сенсу мати економічні стосунки , а з якою - є. Проте це - лише теоретичні розробки. А будь-яка теорія має визнання та значення, якщо здатна принести практичні результати. Створивши згадану теоретичну розробку, ми не застосовуємо її через відсутність механізму реалізації, організаційно-нормативної та правової основи використання. Склалась доволі чудна ситуація: є Президент, що воліє забезпечити Україну найнадійнішою системою забезпечення безпеки, є Верховна Рада, більшість якої теж прагне досягти цього, є Кабінет Міністрів України, що зобов'язаний реалізувати розробки. Та не вдається затвердити навіть проект Стратегії, документ, що має суто декларативний характер.
| |||
|
