Що будуємо, визнаємо, як навчимось захищати…

Про стратегію забезпечення економічної безпеки України

 

Шумно-тлумно в замку Слободі.

Тут з усеї сторони

Назбігалось люду простого —

І бояр, і старшини.

Іван Франко, “Бунт Митуси”

 

Нещодавно людство відзначало Всесвітній день народонаселення. На думку фахівців, головна проблема — велике збільшення населення. Щороку на 81 мільйон. У наступному році загальна чисельність землян сягне за позначку 6 мільярдів чоловік.

Україна ж, як завжди, вирізняється. Для неї визначальною загрозою є перевищення смертності над народжуваністю, від'їзд назавжди за кордон значної кількості громадян і через це зменшення населення майже на 2,5 мільйона чоловік.

Проблема з демографічної поступово перекидається до економічної сфери. Якщо до згаданих втрат додати 2,5 мільйона чоловік, які працюють за кордоном, виробляю-чи внутрішній валовий продукт інших країн, виявиться, що наша держава працює на утримання 11 мільйонів пенсіонерів, 3 мільйонів інвалідів та майже 5 мільйонів утриманців тих, що працюють за кордоном (дружин, дітей, батьків). Тобто Україна обтяжена утриманцями так, що не здатна звести кінці з кінцями. І це ще не все. За даними Міжнародної організації міграції, починаючи з 1991 р., з України виїхало понад 500 тисяч жінок, близько 100 тисяч з них вивезено для роботи в секс-бізнесі. А це означає, що країна втрачає майбутнє. Не буде кому народжувати дітей. Окрім того, за цей самий час тривалість життя чоловіків у містах зменшилася на 5 років. Начебто природа прагне зберегти співвідношення між жінками та чоловіками, яким воно було до вивезення жінок...

З іншого боку — зовнішній борг країни становить 12 млрд. дол. США, а щомісячна платня за них— 550 млн. дол., тобто увесь ВВП (внутрішній валовий продукт), що виробляється в країні за той же місяць. Інакше кажучи, все, що споживаємо, йде на збільшення боргу (як в дотепі Володимира Поліщука: “Ніщо людське нам не по кишені”).

Намагаючись якимсь чином поліпшити справи і зрушити розвиток економіки на краще, президент вимагає залучення нових капіталів в Україну. Що може призвести, врешті, до втрати незалежності та суверенності.

Ще один факт. Комісія Верховної Ради розслідувала твердження Лондонського інституту стратегічних досліджень про те, що внаслідок привласнення посадовими особами грошей, одержаних від безліцензійного продажу зброї, Україна втратила 32,4 млрд. дол. США, і спокійно погодилась з ним. Якщо ж додати, що, за різними оцінками, з України з 1991 р. було вивезено за кордон від 20 до 40 млн. дол., стане зрозумілим, звідки державні борги і звідки негаразди української економіки.

Враховуючи критичність стану, Кабінет Міністрів України утворив робочу групу, яка до 15 жовтня по-точного року має подати на розгляд Національну програму забезпечення економічної безпеки України до 2005 року. Очолює роботу Ігор Шумило, заступник міністра економіки.

Трохи історії. Першою з наук про економічну безпеку (а їх зараз вже чотири) виникла міжнародна економічна безпека. Життя мусило зайнятись її створенням через необхідність, що виникла внаслідок енергетичних криз 1973-го та 1979 років. Нагадаємо, причинами були ультиматуми, висунуті країнами-віздобувачами енергетичної сировини, які вимагали надання їм політичного статусу, відповідного їхній економічній значущості. Розвинені країни спробували вдатися до звичного аргументу — військової сили. Проте цього разу він не спрацював: “сировинники” пообіцяли також застосувати силу, підпалити усі родовища. Що неодмінно спричинило б всесвітню екологічну катастрофу. Враховуючи непередбачуваність наслідків таких дій, розвинені країни були змушені шукати іншого порятунку. Від того й виникла нова наука про між-народну економічну безпеку. Оскільки на її розвиток грошей не жаліли, над її засадами та проблемами працювали найкращі вчені з усього світу (такі, як Й. Галтунг з Норвегії, Г. Арбатов, Е. Обмінський, П.Іванов, А.Ковальов з СРСР, М. Бихар з Індії, С. Клотер з Франції, М. Франкермарк і Ст. Фішер з Німеччини, О. Пірогов, Л. Кістерський, Ю. Полунєєв, І. Гайдучок з України тощо). Завдяки цьому друга криза (1979 р.) минула майже без втрат. Наука допомогла подолати протиріччя швидко і якісно.

Розпад так званого “соціалістичного табору” та Радянського Союзу, призвів до чергових криз. Народилася нова ситуація і нові проблеми. В цій ситуації не всі відчували себе рівними. Були такі, що воліли бути “більшими серед рівних”. Тому намагались створити певну залежність від них інших нових країн, аби змусити їх підпорядкувати власну політику інтересам “більших”. На початку навіть не приховували того й діяли із зухвалою відвертістю.

Україна була серед тих, кого змушували. Однак витримала погрози та нестачі. Проходячи цим нелегким шляхом, зрозуміла, що бути незалежною та суверенною неможливо без досконалого захисту. А тут найпершим є економічний захист. Тоді й виникла нова наука про економічну безпеку держави. Вчені України в її розбудові вели перед. Перші статті з'явилися в 1992-му та на початку 1993 років. Потім вийшов перший підручник (під редакцією професора Богдана Кравченка) для службовців державного управління. Російські вчені перейнялися цією наукою у 1994-1995 роках. До її розвитку підключили багатьох видатних вчених (зокрема, Л. Абалкіна, А. Архипова, Є. Бухвальда, А. Городецького та ін.). На цю справу не шкодували ані грошей, ані зусиль. Від того не лише наздогнали українців, але й почали випереджати їх. Розробили і прийняли ряд законів, Концепцію, Стратегію тощо.

Натомість стратегія для України, наведена в згаданому підручнику, не була достатньо розповсюдженою й прийнятою. Концепцію розробляли військовики. Тому мала вдосталь вад.

Проте час вимагає справжніх, науково обгрунтованих та дійових рішень. Сурогати і протези є неприйнятні у даному випадку. От чому уряд В.Пустовойтенка перейнявся цією проблемою. І знову: “Воліли як-найкраще, а вийшло, як завжди”. Хіба не зрозуміло, що поспіх у цій справі не принесе успіху, а похибки коштуватимуть надто багато?

Що ж до практики, красномовними свідченнями незахищеності України є декілька досить прозорих натяків з боку партнерів із Заходу (М. Олбрайт, наприклад, пов'язала надання Україні кредиту з влаштуванням протиріч між нашою державою та 12 американськими фірмами. Й Україна змушена була це зробити, іноді всупереч власним інтересам. З. Бжезинський запевнив, що обрання головою Верховної Ради правоцентристського депутата буде оцінено МВФ та іншими фінансовими донорами нашої країни як добра ознака).

Що ж до Росії, то вона зараз воліє діяти більш приховано. Проте, майже щотижня високі посадові особи цієї країни “перетинають” кордони суверенітету України висловлюваннями чи діями (особливо щодо Криму). Тут наведено лише деякі зовнішні втручання і намагання через економічні важелі вплинути на політику нашої країни.

Сьогодні нестабільність в країні вимагає використання економічного управління. Громадяни мають певні права та свободи: розпоряджатися власним життям та майном, обирати і бути обраними, брати участь у діяльності партій та інших громадських організацій тощо. Характерною ознакою є те, що критерієм оцінки будь-яких дій мусить бути економічна доцільність. Інтереси держави все ще переважають над інтересами громадян. Та поступово ситуація змінюється. Створюється захисне правове поле, яке робить інтереси громадянина визначальними для держави.

Не можна ігнорувати того, що саме завдяки економічній, правовій та ментальній нестабільності знижується імідж України, змінюється менталітет.

Згаданий раніше від'їзд 500 тисяч жінок вплинув, і! наприклад, на ментальність населення. Механізм такий. Україна, завдяки повсякчасній перевазі жінок у загальній чисельності населення, мала менталітет, :

який завжди не сприймав смерть. Адже жінка, мати та дружина, вбачала в смерті найбільше лихо. Натомість чоловіки, які генетичне налаштовані на війни, боротьбу, бійки і таке інше, сприймають смерть більш стримано. Тому зараз українське суспільство стало більш жорстким. І це знаходить відбиття у зростанні кількості особливо жорстоких злочинів. Тому й економічну безпеку, що щільно пов'язана із станом демографії, захистити не дуже просто.

Можна навести приклади заманювання українських жінок до гірської Сербії як наймичок і те, як певні засоби масової інформації цьому сприяли. Проте йдеться про інше: про розробку стратегії та Національної програми захисту економічної безпеки України до 2005 року, реалізація яких нарешті поліпшить стан економіки та підвищить рівень добробуту населення. Інакше... усім нам доведеться згадати ще один дотеп В.Поліщука: “Чи варто затягувати ремінь, коли штанів уже немає?” Або, якщо без дотепів, попередження Великого українця: “Схаменіться, будьте люди, бо лихо вам буде!”

 

Г. А. Пастернак-Таранушенко

 

"Смолоскипи"

№1 (10), 1999 р.

<<Главная