Як одержати кредит?

 

Серед безлічі проблем, що супроводжують діяльність майже кожного підприємства чи не найдошкульніша одна: де взяти кошти? Звичайно, позичити, інакше кажучи, звернутися по кредит або інвестицію. Проте з реалізації такого рішення і починаються всі труднощі. Полягають вони передусім у визначенні того, де і скільки взяти.

Стаття, яку друкуємо, має допомогти підприємцям якомога чіткіше визначитися з порушених питань.

 

У світі накопичених капіталів вважають брати в борг треба стільки, скільки можна вкласти до бізнесу. Для відбору й правильного оформлення кредитів та інвестицій, потрібно орієнтуватися, у чому Їх різниця. І перше, і друге — надання грошей в борг. В обох випадках треба за їх використання платити. Різниця ж полягає у тому, що інвестиція — це вкладання в розвиток існуючого або в закладення нового, а кредит — борг для поточних витрат.

Перш, ніж підписати контракт, розробляють пілотний бізнес-план. У ньому мають бути визначені й розраховані орієнтовні розміри прибутку, ризиків, витрат, а також джерела погашення та обслуговування кредиту (інвестиції). Цей документ потрібен обом сторонам. Саме в ньому простежується весь механізм одержання, обслуговування та використання коштів. Лише після цього можна розглядати умови контракту, враховуючи проведений аналіз.

Через непідготовленість до підписання контракту найчастіше при-пускаються таких помилок:

• погоджуються на строк, визначений у контракті, хоча часто надавач його перебільшує;
• відмовляються від кредиту, вважаючи, що не буде змоги його обслуговувати та погасити;
• погоджуються на вирішення спірних питань установами країни-донора;
• погоджуються на повернення грошей в разі непостачання певної частини обладнання;
• не зазначають у контракті обов'язковість надання технічної документації (краще українською або російською мовою);
• не закладають умови одержання запасних частин (особливо тих, що швидко спрацьовуються), а також надання інструментів для поточного ремонту та технічного обслуговування;
• не зазначають, хто і як має монтувати устаткування (а головне — за чий кошт);

• не перевіряють, чи вигідні умови щодо страхування, сплати мита тощо.

Перелік можна продовжити. Але й з наведеного легко помітити, до яких неприємностей та неузгоджень може призвести неуважність і непідготовленість сторони, зацікавленої у кредиті. Саме тому треба завжди пам'ятати про інтереси підприємства, яке представляєте.

Не можна забувати й те, що завжди є змога виправити допущену помилку. Слід лише її знайти й реалізувати.

Якось, працюючи над одним з проектів, що мав кредитуватися німецькими банками, ми виявили: строк надання та використання кредиту 8,5 року (в контракті, в кредитній заяві, одне слово, скрізь, де цей строк слід було зазначити). Аналіз угоди про позику засвідчив, що погашення має відбутися десятьма рівними частинами через шість місяців кожна. Визначено й дату першого платежу.

Виходячи з цього, провели розрахунки. З'ясувалося, що справжній строк використання кредиту — 5 років і 8 місяців. Раз так, то сума його обслуговування скоротилася більш як на 411 тисяч німецьких марок.

Крім того не було визначено надання технічної документації, а в розділі про відповідальність за постачання не в комплекті зазначалося, що продавець може сплатити за недодані складові (тобто розукомплектувати обладнання). Звернулися до німецької сторони і домовилися про усунення такого формулювання, а також про надання технічної документації разом з обладнанням (зробили невід'ємною частиною контракту відповідний додаток).

Не важко уявити, до чого могла б призвести у цьому випадку неуважність.

Наступний крок — оформлення позички.

Перш за все треба створити правову базу, тобто встановити, якими саме законодавчими й нормативними актами керуватися під час оформлення іноземного кредиту. Ці акти мають бути під рукою для обізнаності в подальшій роботі. Досі до основних таких документів належали:

• Положення про порядок одержання, використання і погашення іноземних кредитів, що надаються під гарантії Кабінету міністрів й Національного банку. Воно затверджено протоколом засідання Валютно-кредитної ради Кабінету міністрів від 27 серпня 1992 р. й доповнене вимогами Укрексімбанку;
• Закон України "Про заставу", прийнятий 2 жовтня 1992 року і введений у дію 11 листопада 1992р.;
• постанова Кабінету міністрів "Про додаткове забезпечення гарантій або інших зобов'язань уряду України, які надаються іноземним кредиторам щодо погашення кре-дитів в іноземній валюті, що залучаються українськими юри-дичними особами" (№ 655 від 17 серпня 1995 р.);
• постанова Кабінету міністрів (№ 234 від 3 квітня 1995 р.) "Про пріоритетні напрямки використання іноземних кредитів";
• інструкція Національного банку (№ 23015/11 від 8 жовтня 1993 р.) "Про Методичні рекомендації по застосуванню банками України Закону України "Про заставу".

При цьому зауважимо, що ситуація швидкоплинна. Кожного дня щось змінюється у законодавчих та нормативних актах. Тож створюючи правову базу, слід проконсультуватися з відповідними службами Кабінету міністрів або Національного банку.

Якщо такої можливості немає, все одно продовжуйте роботу над проектом: службовці установ, що вирішуватимуть надавати кредит (інвестицію) чи ні, обов'язково нагадають про нові вимоги.

Крім того, дотримуйтесь правила, що кожний документ, який подаєте до будь-якої установи, має бути зареєстрованим, а на вашому примірнику — бути підпис службовця про одержання й дата.

Якщо ж вам відмовлять у підписі, то краще переслати документ поштою, цінним листом з описом вкладення.

Для будь-якого службовця найбільша неприємність — несвоєчасне виконання доручення. Адже є закон, що передбачає строк розгляду справ. Як правило, керівник також встановлює свій термін. Тому невчасне виконання — велика небезпека, яка може призвести навіть до звільнення того чи іншого чиновника з посади.

Щодо організаційної суті справ, то весь обсяг робіт умовно поділяють на три етапи: підготовчий, проміжний та заключний.

Тривалість залежить від обставин. Та все ж слід визначити орієнтовні строки виконання робіт, що має регламентуватися не лише за терміном, а й за іншими параметрами. Тому варто розробити й постійно дотримуватися плану-графіка виконання робіт. Не маючи формально юридичної сили, цей документ, утім, дуже важливий. По-перше, розробляючи його, чітко усвідомлюєте всю технологію справи. По-друге, можете встановити влаштовуючи контрольні строки. По-третє, зазначивши конкретних виконавців, маєте важіль і змогу чітко контролювати та з'ясовувати гальмуючі причини й перешкоди.

Розробити такий документ можна у вигляді таблиці з відповідними графами: назва роботи; дата початку; дата закінчення; хто виконує (назва служби та прізвище конкретного виконавця); хто контролює (прізвище та посада); який потрібен результат; відмітка про виконання (в разі необхідності до-дайте сьому графу — "Примітка"). Запишіть усі роботи, котрі слід виконати. Спочатку — за великими блоками: підготувати документи для Укрексімбанку, Мінекономіки, Мінфіну, Національного агентства з реконструкції та розвитку; розробити пілотний бізнес-план; під-готувати супровідні листи, договір про заставу, гарантійного листа щодо забезпечення сплати авансу (якщо є така умова одержання кредиту) тощо. Потім, при необхідності, деталізуйте кожен з блоків. Як правило, виконання запланованих робіт контролюють заступники першого керівника (кожний — роботу підпорядкованих йому підрозділів).

Але це — лише перший крок. Наступним має бути розробка стратегії і тактики поведінки.

Добре мати свого фахівця з бізнес-планування. Якщо ж такого немає, варто запросити консультанта, адже від якості виконання робіт на цьому етапі найбільше залежить кінцевий результат.

Кожного разу, добираючи обгрунтування для одержання кредиту, треба враховувати мету й рівень зацікавленості свою і партнера.

Найчастіше кредити надають під заставу. Кредиторів (інвесторів) цікавить: який прибуток мають одержати; чи надійно захищені їхні гроші; яка є нерухомість під заставу, її сума, яка її ліквідність; чи маєте позитивний баланс за останні шість-дев'ять місяців; чи є у вас борги та на яку суму тощо.

Якщо мета одержання кредиту — стратегічне партнерство, слід бути найточнішим у виконанні будь-якої, навіть найдрібнішої, домовленості, щоб не втратити довіру й партнера.

Аналізуючи стан справ, визначте що, на ваш погляд, заважало й заважає досягти поставленої мети. Визначте, хто з ваших працівників що краще вміє виконувати. Адже кожна людина найкраще робить те, і що їй добре вдається. Задля такої праці не шкодують ні часу, ні зусиль. А це — запорука майбутнього успіху.

 

Г. А. Пастернак-Таранушенко

Ю.Кожанов, головний інженер Укркондитер

 

"Харчова і переробна промисловість"

№ 11 (221), листопад 1997 р.

<<Главная