Ћюдина легко сприймаЇ т≥льки те, що не надто суперечить досв≥ду, набутому нею до цього моменту. ¬се ≥нше вона п≥дсв≥дома або керуючись загальноприйн¤тою лог≥кою Ув≥дштовхуЇФ ¤к неймов≥рне, тобто Ч УнеприроднеФ. « часом можливост≥ людства та окремоњ людини зростають, ≥ це п≥дводить до зм≥ни пон¤ть, подеколи й тих, що становл¤ть фундамент людського розум≥нн¤ св≥ту. ¬≥д т≥Їњ пори, коли в науков≥й думц≥ запанували матер≥ал≥стичн≥ й позитив≥стськ≥ погл¤ди, вз¤ла гору й переконан≥сть у т≥м, що загалом наш≥ у¤вленн¤ про п≥двалини св≥ту слушн≥. “обто самозрозум≥лим вважалос¤, що св≥т Ч це матер≥¤, рух Ч форма ≥снуванн¤ ц≥Їњ матер≥њ, основна њњ ф≥зична характеристика Ч маса ≥ т. п. —трунка системн≥сть, Узал≥знаФ лог≥чн≥сть побудови надали цим у¤вленн¤м статусу акс≥ом. “а в нашому стол≥тт≥ з'¤вилис¤ погл¤ди, ¤к≥ до фундаменту розхитали з вигл¤ду непорушну, скр≥плену Уздоровим глуздомФ буд≥влю УочевидногоФ. Ѕуденний розум звичайно опираЇтьс¤ твердженн¤м про викривленн¤ простору, про те, що св≥тло це водночас ≥ частки, й хвил≥ тощо. ѕроте н≥чого не вд≥Їш, людству тепер доводитьс¤ жити серед незатишного рел¤тив≥стського св≥ту нових у¤влень. Ќа певний УзсувФ у¤влень спираЇтьс¤ ≥ теор≥¤ потенц≥йних конфл≥кт≥в, про ¤ку йдетьс¤ у пропонован≥й статт≥. ѕогл¤ньмо на св≥т У≥ншими очимаФ. ¬≥зьм≥мо за вих≥дне, що в≥н Ї не ст≥льки матер≥¤, ¤к енерг≥¤ у њњ найр≥зноман≥тн≥ших формах. ” т≥м числ≥ й людина - одна з таких форм 1*. ам≥нн¤, рослина, комаха або зв≥р Ч все це теж форми ≥снуванн¤ енерг≥њ. ∆одна з них не Ї найдоц≥льн≥шою, та вс≥ вони п≥дпор¤дкован≥ загальним законам. √оловна ф≥зична характеристика цих форм Ч р≥вень енергетичних потенц≥ал≥в. яка р≥зниц¤ людству, що е основним: матер≥¤ чи енерг≥¤? ¬≥д зм≥ни фундаменту св≥тосприйманн¤ можуть народитис¤ нов≥ у¤вленн¤, нов≥ шл¤хи заглибленн¤ у таЇмниц≥ природи, нов≥ можливост≥ п≥знати й пов'¤зати у Їдину систему те, що не вдавалос¤ поЇднати дос≥ виход¤чи з Уматер≥йноњФ першооснови св≥ту. ÷≥кавий факт: американськ≥ вчен≥ ви¤вили, що людина перед смертю важить на 9-16 г б≥льше, н≥ж п≥сл¤ нењ. Ќевже це маса душ≥, ¤ка покинула мертве т≥ло? якщо в ц≥Їњ, умовно кажучи, Удуш≥Ф Ї маса, то вона може бути досл≥джена на ¤комусь р≥вн≥ розвитку науки Ч р≥вн≥ виходу на Утонк≥ структуриФ. —пираючись на УенергетичнуФ г≥потезу побудови св≥ту, можемо апр≥ор≥ припустити, що душа Ч то особливий вид енерг≥њ 2*. «а Уматер≥йноюФ теор≥Їю душ≥ немаЇ ≥ бути не може, це Ч химерне пон¤тт¤, рел≥г≥йний забобон, рел≥кт атав≥стичного мисленн¤. «а УенергетичноюФ теор≥Їю душа Ч сконцентрована субстанц≥¤ енергетики вищого р≥вн¤, ¤ка, можливо, й не вмираЇ, не згасаЇ разом з оболонкою, що зветьс¤ т≥лом, а в≥дходить до св≥ту ≥ншого енергетичного виду та р≥вн¤. —п≥лкуванн¤ м≥ж св≥том душ та св≥том людей теоретично можливе. јле дл¤ цього треба докласти величезних зусиль щодо зм≥ни енергетичного р≥вн¤ того чи ≥ншого св≥ту, що на нин≥шньому етап≥ розвитку науки, на жаль, неможливе. ќбмеженн¤ швидкост≥, сформульоване теор≥Їю ймов≥рностей, постаЇ тепер у зовс≥м ≥ншому св≥тл≥. јдже рух Ї переходом в≥д одного стану (або форми) енерг≥њ до ≥ншого. ѕри цьому зм≥нюЇтьс¤ не сутн≥сть, а лише р≥вень енергетичного потенц≥алу. ј це даЇ змогу говорити про можлив≥сть пр¤мого й зворотного руху з одного стану до ≥ншого й навпаки. “обто про можлив≥сть ц≥лковито науково обгрунтованого пошуку секрет≥в безсмерт¤ людини, њњ перем≥щенн¤ до ≥нших св≥т≥в ¤к на «емл≥, так ≥ у ¬сесв≥т≥. ќтже, про можлив≥сть перетворенн¤ людини в ≥ншу субстанц≥ю дл¤ перенесенн¤ з≥ швидк≥стю, ¤ку зараз ≥ у¤вити не можна, а п≥сл¤ транспортуванн¤ Ч поверненн¤ до звичайноњ форми ≥снуванн¤. «м≥нюЇтьс¤ й саме пон¤тт¤ УсмертьФ. ¬≥дтепер Ї п≥дстави вважати, що це не знищенн¤ назавжди, а т≥льки зм≥на енергетичного р≥вн¤. –озвидн¤Їтьс¤ шл¤х ≥ до розум≥нн¤ й використанн¤ механ≥зм≥в екстрасенсорики. “обто при зм≥н≥ енергетичних р≥вн≥в у орган≥зм≥ людини, ¤кий, ц≥лком ймов≥рно, складаЇтьс¤ з багатьох форм енерг≥њ, можна зм≥нити й спос≥б, У≥нструментФ сприйн¤тт¤ людиною св≥ту. –уш≥йною силою у Уенергетичному св≥т≥Ф Ї зм≥на р≥вн≥в енерг≥њ завд¤ки р≥зниц≥ потенц≥ал≥в. ќстанн¤ створюЇ Уконфл≥ктну ситуац≥юФ, розв'¤занн¤ ¤коњ ≥ Ї зм≥ною енергетичних р≥вн≥в учасник≥в конфл≥кту. ¬ища за р≥внем енерг≥њ форма може бути суц≥льною або складатис¤ з окремих форм енерг≥њ, ¤к≥ можуть ≥снувати у певному об'Їм≥ та в певн≥й комб≥нац≥њ. –озклад за будь-¤ких причин або обставин загальноњ оболонки (тобто сп≥льност≥ р≥зних форм) сприймаЇтьс¤ ц≥Їю сп≥льн≥стю ¤к загибель. (—тосовно до ц≥Їњ сп≥льност≥ це визначенн¤ слушне). “а енерг≥¤ не гине, вона лише зм≥нюЇ форму ≥снуванн¤, й цей процес пов'¤заний ≥з зм≥ною р≥вн¤ потенц≥ал≥в. ќтже, все, що робитьс¤ у св≥т≥, грунтуЇтьс¤ на Упрагненн≥Ф з т≥Їю чи ≥ншою метою, у той чи ≥нший спос≥б зм≥нити енергетичний р≥вень чогось. “реба т≥льки брати до уваги на¤вн≥сть великоњ к≥лькост≥ форм та вид≥в енерг≥њ. Ќаприклад, пол≥тична боротьба зовн≥ Ї одним з р≥зновид≥в УвикидуФ енерг≥њ, та њњ результат, бажаний чи дос¤гнутий, - п≥двищенн¤ р≥вн¤ потенц≥алу того суб'Їкта енерг≥њ, ¤кому вона належить. У≈нергетична ф≥лософ≥¤Ф дозвол¤Ї зб≥льшити обс¤г знань людства ≥, так би мовити, ≥ншими очима досл≥джувати (поки що - теоретично) чимало ¤вищ, ¤к≥ дос≥ з об'Їктивних причин залишалис¤ поза увагою науки або розгл¤далис¤ одноб≥чно. ¬иход¤чи з такого св≥тосприйманн¤, ми повинн≥ були б визнати, що св≥т невмирущий, неск≥нченний у час≥. јдже енерг≥¤ завжди Ї. ≤нша справа - спос≥б ≥снуванн¤ њњ певних форм. “аких, скаж≥мо, ¤к житт¤ людини або людства, ¤к≥ мають к≥нець, бо зазнають переходу до ≥ншоњ! форми ≥снуванн¤ енерг≥њ. ћаЇмо також визнати, що УдвигуномФ перетворень Ї на¤вн≥сть р≥зниц≥ потенц≥ал≥в, Ув≥дбиткомФ, в≥дображенн¤м чи пак УмоделлюФ ¤коњ в нашому досв≥д≥ Ї конфл≥кти, тобто боротьба за дос¤гненн¤ вищого енергетичного р≥вн¤. “ака боротьба зумовлена, вочевидь, тим, що вищий в≥д попереднього р≥вень надаЇ б≥льшоњ над≥йност≥, ¤ка створюЇ можлив≥сть зб≥льшенн¤ пер≥оду ≥снуванн¤, УгарантуЇФ њњ. —аме за це й точитьс¤ боротьба. якщо проанал≥зувати структуру та в≥дносини р≥зних за р≥внем енергетичних можливостей св≥т≥в (за сьогодн≥шн≥м под≥лом на м≥кро- та макросв≥т), можна ви¤вити чимало схожост≥ м≥ж ними. ÷≥ риси под≥бност≥ дали змогу вченим стверджувати, що р≥зн≥ св≥ти поЇднан≥, мають канали взаЇмопереходу. Ќа побутовому р≥вн≥ неодноразово пор≥внювалис¤ родинн≥ й комунально-м≥жродинн≥ конфл≥кти з конфл≥ктами м≥жнародними. ’оча наукову обгрунтован≥сть, а не звичайну метафоричн≥сть цього пор≥вн¤нн¤ н≥хто з науковц≥в, здаЇтьс¤, ще не пробував довести, переконан≥сть у його слушност≥, безперечно, Ї. ¬с≥ конфл≥кти мають одну сутн≥сть - дос¤гненн¤ б≥льшоњ над≥йност≥. —аме це дозвол¤Ї з певним застереженн¤м пор≥внювати ѓх, не зважаючи на розб≥жн≥сть масштаб≥в. ќтже, ми маЇмо п≥дставу пор≥внювати (й на ц≥й п≥дстав≥ моделювати) св≥тов≥ конфл≥кти з комунальними, м≥ждержавн≥ з внутр≥шньородинними. ѕрагнучи знайти засоби розв'¤занн¤ державних проблем, не сл≥д в≥дкидати досв≥д взаЇмин у родин≥ та м≥жродинних комунальних в≥дносин. «верн≥мос¤ до найболюч≥ших без переб≥льшенн¤ питань Ч питань житт¤ й смерт≥ нашоњ молодоњ держави сьогодн≥. як зберегти њњ суверенн≥сть та державн≥сть, ¤к вберегти населенн¤ ”крањни в≥д демограф≥чного колапсу й генетичного виродженн¤, зрештою, ¤к пол≥пшити наше житт¤? «найти в≥дпов≥д≥ можна, виход¤чи з теор≥њ потенц≥йних конфл≥кт≥в. ѕередус≥м треба зазначити, що будь-¤ка форма ≥снуванн¤ енерг≥њ! перебуваЇ в конфл≥кт≥ з ус≥ма ≥ншими формами. “обто, що св≥т Ї сукупн≥стю потенц≥йних конфл≥кт≥в. (ћожна згадати, наприклад, грубувато-прагматичний, ба нав≥ть цин≥чний жарт, ¤кий в≥дбиваЇ не найл≥пший, а вт≥м, на жаль, реальний б≥к житт¤: Уќбдури ближнього свого та не забудь про дальнього, бо дальн≥й наблизитьс¤ й обдурить тебеФ.) онфл≥кти у св≥т≥ р≥зн≥ не т≥льки за масштабом та глибиною, але й за характером ви¤ву: Ї в≥дкрит≥ (протисто¤нн¤) та закрит≥ (внутр≥шньо властив≥). “обто Ї так≥, що сприймаютьс¤ однозначно ¤к конфл≥кт, ≥ так≥, ¤к≥ ще не усв≥домлен≥ довк≥лл¤м, а ≥нод≥ нав≥ть самими конфл≥ктуючими (останнЇ пов'¤зане з т. зв. Упорогом чутливост≥Ф Ч р≥внем конфл≥ктност≥, ¤кий сприймаЇтьс¤ людиною або сусп≥льством власне ¤к конфл≥кт). “еор≥¤ потенц≥йних конфл≥кт≥в може стати базовою насамперед дл¤ розробки проблем безпеки (людини, сусп≥льства, крањни, людства, ¬сесв≥ту тощо). јдже безпекаЧце ситуац≥¤, в ¤к≥й форма ≥снуванн¤ енерг≥њ забезпечуЇ св≥й розвиток. Ќатом≥сть, небезпекаЧце ситуац≥¤, в ¤к≥й ¤кась форма ≥снуванн¤ енерг≥њ зменшуЇ св≥й потенц≥ал 3*. “реба, звичайно, брати до уваги р≥зноман≥тн≥сть ситуац≥й, чинник≥в њх утворенн¤ та переб≥гу зм≥н. њх Ч безл≥ч. ƒл¤ людини такими чинниками можуть бути њњ психоф≥з≥олог≥чна конституц≥¤, внутр≥шн≥й стан або соц≥альне становище, ступ≥нь над≥йност≥ джерел ≥снуванн¤, св≥тогл¤дн≥ та пол≥тичн≥ переконанн¤, нац≥ональна ментальн≥сть тощо. јле сп≥льне дл¤ вс≥х чинник≥в Ч њх базовий УдвигунФ, на¤вн≥сть або в≥дсутн≥сть (недостатн≥сть) певноњ к≥лькост≥ ¤кихось ресурс≥в Ч ф≥з≥олог≥чних, ≥нформац≥йних, ф≥нансових, комун≥кац≥йних ≥ т. п. —аме цим зумовлюЇтьс¤ те, що розвиток людства завжди спр¤мований на зб≥льшенн¤ доц≥льност≥ використанн¤ ресурс≥в. —правд≥-бо, ≥стор≥¤ людства Ї водночас ≥стор≥Їю перебудови його орган≥зац≥њ з метою п≥двищенн¤ доц≥льност≥ використанн¤ ресурс≥в. ÷е Ч головне п≥дірунт¤ сусп≥льних метаморфоз, того, що ми називаЇмо прогресом. Ѕагато ф≥лософ≥в так чи ≥накше визнавали це. ¬арто згадати твердженн¤, ¤ке довгий час приписувалос¤ ¬. Ћен≥ну (хоча воно було висловлене задовго до нього УбуржуазнимиФ теоретиками), про те, що у змаганн≥ переможе те сусп≥льство, ¤ке забезпечить найвищу продуктивн≥сть прац≥. ≤накше кажучи, ¤ке доц≥льн≥ше використовуватиме трудов≥ та часов≥ ресурси. –озгл¤немо в цьому контекст≥ де¤к≥ аспекти нашого житт¤ Ч людства, крањни, кожного з нас.
¬иход¤чи з викладеноњ г≥потези, можемо назвати безпеку держави певним њњ енергетичним р≥внем. ÷ей р≥вень забезпечуЇтьс¤ р≥зною к≥льк≥стю р≥зноман≥тних ресурс≥в, ¤к≥ можна визначати за допомогою низки розрахунк≥в. ÷≥ розрахунки та њх результати належать до галуз≥ сусп≥льствознавчоњ науки, предмет ¤коњ Ч економ≥чна безпека держави (екосестейт). —трижнева њњ проблема Ч ¤к зм≥нити будь-¤ку ситуац≥ю з метою дос¤гненн¤ державою того енергетичного р≥вн¤, ¤кий можна назвати станом спок≥йного розвитку. «а аналог≥Їю можна говорити про стан спокою окремоњ людини, родини, людства й ¬сесв≥ту. јвтор ц≥Їњ статт≥ саме тепер працюЇ над монограф≥Їю, в ¤к≥й розробл¤Ї теоретичн≥ та практичн≥ основи науки про економ≥чну безпеку ”крањнськоњ держави. Ќа жаль, рамки журнальноњ статт≥ не дають змоги нав≥ть поб≥жно викласти основн≥ њњ положенн¤. якщо ж перенестис¤ до ≥нших сфер науки, скаж≥мо, в медицину, то й тут людство маЇ шукати, ¤к опанувати механ≥зм перетворенн¤ р≥зних форм енерг≥њ у форму, ¤ка на граф≥ках маЇ вигл¤д УзубуФ. ћи знаЇмо про ≥снуванн¤ форм, ¤к≥ спроможн≥ залишати непотр≥бн≥ њм частини й вирощувати нов≥ (¤щ≥рка Ч хв≥ст, зм≥¤ Ч шк≥ру, олень Ч роги). “ож наука маЇ шукати так≥ механ≥зми, ¤к≥ дозволили б об≥йтис¤ без штучних нирок або трансплантуванн¤ орган≥в, зробити природним дл¤ людини процес оновленн¤ або зам≥ни орган≥в шл¤хом в≥дрощуванн¤. Ќедавно в прес≥ з'¤вилос¤ пов≥домленн¤ про нов≥ розв≥дки американських та рос≥йських ф≥зик≥в щодо природи вакууму. ¬и¤вилос¤, що вакуум не Ї порожнечею, в≥н наповнений величезною к≥льк≥стю енерг≥њ. ћожна вважати це в≥дкритт¤ п≥дтвердженн¤м того, що г≥потеза про енерг≥ю ¤к першооснову св≥тобудови Ї слушною. У≈нергетичнаФ г≥потеза робить ¤к окрему людину, так ≥ все людство в≥льн≥шими, б≥льш розкутими й продуктивн≥шими. ÷е вже само по соб≥ Ч велика справа. ўо ж стосуЇтьс¤ того, чи Ї слушною сама г≥потеза, чи н≥ Ч попереду широка перспектива, в ¤к≥й Ї великий прост≥р дл¤ того, щоб заперечувати або визнавати, доводити, вдосконалювати й використовувати. Ўл¤х неск≥нченного поступу енерг≥њ ≥нтелекту Ч головноњ внутр≥шньоњ енерг≥њ науки. __________________ 1* —л≥д, мабуть, нагадати читачам, що такий п≥дх≥д не Ї чимось УЇретичнимФ. —вого часу (1917 р.) увагу ¬. ≤. ¬ернадського привернули слова французького вченого ¬. јнр≥: У≤з св≥товоњ точки зору житт¤ Ї не що ≥нше, ¤к пост≥йне затримуванн¤ й нагромадженн¤ х≥м≥чноњ та променевоњ енерг≥њ, ¤ке спов≥льнюЇ перетворенн¤ корисноњ енерг≥њ у теплоту й перешкоджаЇ розс≥юванню останньоњ у св≥товому 'простор≥. ¬≥дштовхнувшис¤ в≥д ц≥Їњ думки, ¬. ≤. ¬ернадський п≥д час роб≥т на б≥олог≥чн≥й станц≥њ п≥д иЇвом розробив своЇ революц≥йне .вченн¤ про. живу речовину (див.:Ѕаландин –. . ¬. …. ¬ернадский. Чћ., 1987.Ч—. 90). “аке у¤вленн¤ в≥дчутно позначилос¤ й на ноосферн≥й концепц≥њ ѕ. “ей¤ра де Ўардена. ўо ж до думки 'про те, що людинаЧодна з форм ≥снуванн¤ енерг≥њ, трохи незвичноњ дл¤ стереотип≥в Узах≥дногоФ мисленн¤, то вона Ї ц≥лком природною дл¤ далекосх≥дноњ традиц≥њ, де в≥ддавна першоосновою людськоњ природи вважалас¤ енерг≥¤-пневма, прана (санскр.), ц≥ (кит.), к≥ (¤п). ¬≥д ц≥Їњ традиц≥њ не: в≥дмовилас¤ ≥ сучасна сх≥дна медицина: У«г≥дно з функц≥¤ми ц≥, всередин≥ людського т≥ла ц≥ ... розгл¤даЇтьс¤ ¤к вид сигналу разом ≥з своњм нос≥Їм, ≥, кр≥м того, вважають, що цей нос≥й Ї певною субстанц≥ЇюФ (див.: итайська цигун-терапи¤.Чћ., 1991.Ч—. 15.Чѕрим. ред.). 2* ѕор≥вн.: Уѕоза будь-¤ким сумн≥вом, матер≥альна й духовна енерг≥¤ чимось пов'¤зан≥ м≥ж собою ≥ продовжують одна одну. ¬ сам≥й основ≥ у ¤кийсь спос≥б маЇ ≥снувати й д≥¤ти у св≥т≥ Їдина енерг≥¤. ≤ перше, що тут приходить на думку, Ч це у¤вити соб≥ УдушуФ ¤к фокус перетворенн¤, в ¤кому, сход¤чись через р≥зн≥ канали природи, зосереджуЇтьс¤ потужн≥сть т≥л, аби тут ≥нтер'Їризуватис¤ й субл≥муватис¤...Ф (див.: “ей¤р де Ўарден ѕ. ‘еномен человека. Чћ., 1987.Ч—. 60).Чѕрим. ред. 3* “реба наголосити, що ц≥ дв≥ протилежност≥ не анатагон≥стичн≥, а Ч у повн≥й в≥дпов≥дност≥ до в≥домого принципу Ќ. Ѕора Ч перебувають у в≥дносинах взаЇмодоповнюваност≥. Ќа цьому побудована й центральна думка вченн¤ ≤. ѕригож≥на про нел≥н≥йн≥ процеси в нер≥вноважному середовищ≥. —тисло њњ можна подати так: на вс≥х р≥вн¤х, чи то р≥вень макрокосму, чи м≥крокосму, брак р≥вноваги ¤к насл≥док перепливу матер≥њ та енерг≥њ Ї джерелом пор¤дку. јбо: УЌер≥вновага добуваЇ пор¤док з хаосуФ.Ч ѕрим. ред.
| |||
|
