¬ища школа конкурентноњ боротьби ќптим≥сти тверд¤ть, що добро завжди перемагаЇ зло. ѕесим≥сти втомлено повторюють, що перемагаЇ безпринципний або, в кращому раз≥, той, кому щастить. Ќе станемо спростовувати н≥ ту, н≥ другу думку. —кор≥ш за все ≥стина в тому, що в будь-¤к≥й справ≥, а в б≥знес≥ й погот≥в, перемагаЇ не добро чи зло, а компетентн≥сть. Ќе в≥дкидатимемо на¤вн≥сть вез≥нн¤ (адже б≥знес Ч чи не найазартн≥ша гра, а гра не буваЇ без неспод≥ванок). «азначимо лишень, що щастить част≥ше тому, хто знаЇ ≥ вм≥Ї. «наЇ, ¤к вести справу, ≥ вм≥Ї зробити необх≥дн≥ розрахунки. —кептики заперечать: у наш≥й крањн≥ н≥чого не можна рахувати, бо Ќав≥ть результат множенн¤ Удва по дваФ щодн¤ зм≥нюЇтьс¤ ¬ерховною –адою або президентським ”казом, бо њхн≥ правила вищ≥ за правила арифметики (принаймн≥ дл¤ жител≥в нашоњ крањни). « такою оц≥нкою можна погодитис¤ Ч адже там, де пол≥тика вир≥шуЇ долю економ≥ки, закони економ≥ки безсил≥. ќднак можна й заперечити: останн≥м часом все-таки - в≥дбуваютьс¤ певн≥ зм≥ни. „и на краще! ∆итт¤ покаже. ј поки що лиш≥мо осторонь сумн≥ви, бо ≥накше доведетьс¤ керуватис¤ Узаконом стоногиФ (котра, ¤к в≥домо, все житт¤ обираЇ, з ¤коњ ноги починати рухатис¤). Ѕлижче до д≥ла. ’оча нам ≥ще далеко до ринку (адже ми рухаЇмос¤, так би мовити, по дотичн≥й до площини ринку), наш б≥знес, проте, значною м≥рою п≥дпор¤дковуЇтьс¤ його законам ≥ живе його атрибутикою, одним з найважлив≥ших елемент≥в ¤коњ Ї конкуренц≥¤. Ќаш≥ б≥знесмени багато знають про нењ вже не з чуток, а з власного життЇвого досв≥ду. “ому дуже важливо сьогодн≥ допомогти люд¤м д≥ла зрозум≥ти механ≥зм функц≥онуванн¤ цього Удвигуна прогресу в ринкових умовах господарюванн¤Ф. —аме таку мету ставить перед собою редакц≥¤, в≥дкриваючи рубрику У¬ища школа конкурентноњ боротьбиФ. ѕерший урок ¬јЋ≤ƒ∆ћ≈“–≤я У” боротьб≥ здобудеш ти право своЇ...Ф ÷е гасло есер≥в дуже доречне в нин≥шн≥х умовах передринкових в≥дносин. ѕочнемо з≥ знайомства з найпрост≥шим математичним апаратом визначенн¤ конкурентоспроможност≥ виробу, що його випускаЇ п≥дприЇмство. ўо Ї м≥рилом д≥¤льност≥ ф≥рми? ѕередус≥м Ч одержуваний нею прибуток. —≥м рок≥в тому дл¤ визначенн¤ розм≥ру прибутку автор запропонував дуже просту формулу: ѕ=(ќвЧќнр)х(÷вЧ—п)Чќнрх—пЧЎ, (1) де ѕ Ч прибуток; ќв ≥ ќнр Ч обс¤ги, в≥дпов≥дно, виробленоњ ≥ нереал≥зованоњ продукц≥њ, у натуральних величинах; ÷в Ч ц≥на одного виробу; —п Ч його питома соб≥варт≥сть; Ў Ч сума вс≥х штраф≥в (за несвоЇчасне постачанн¤, за постачанн¤ не¤к≥сноњ продукц≥њ тощо). ‘ормула напрочуд зручна дл¤ проведенн¤ ор≥Їнтовних розрахунк≥в (при цьому не маЇ значенн¤, що саме Ї продукц≥Їю: вироби чи навчен≥ студенти, послуги або туризм). ќднак формула (1) не, в≥дбиваЇ на¤вност≥ або в≥дсутност≥ конкуренц≥њ та њњ впливу на ефективн≥сть роботи ф≥рми. ¬ н≥й використовуЇтьс¤ ц≥на, за ¤кою реал≥зуЇтьс¤ продукц≥¤, й в≥дображен≥ втрати (штрафи). јле немаЇ об'Їмноњ оц≥нки втрат в≥д програшу в конкурентн≥й боротьб≥. “им часом такий програш (його част≥ше називають "втрачений прибуток") в умовах ринку обов'¤зково присутн≥й (дл¤ одних Ч ¤к реальн≥ втрати, дл¤ ≥нших Ч ¤к втрати, що њх пощастило, уникнути). ƒл¤ вдосконаленн¤ формули (1) додамо в нењ сп≥вв≥дношенн¤ ц≥н: ѕ = (÷в) х (ќв Ч ќнр) х (÷в Ч —п) Ч ќнр х —п Ч Ў, (2) ÷е де ÷е Ч ц≥на такого ж виробу, прийн¤того за еталон (¤к правило, найкращого на рег≥ональному або св≥товому ринку). ‘ормула (2) показуЇ, ск≥льки може одержати ф≥рма, ¤кщо п≥двищить ¤к≥сть виробу до еталонного .р≥вн¤. јдже ц≥на в ринкових умовах господарюванн¤ Ї в≥дбитт¤м оц≥нки покупцем ¤кост≥. ѕричому ¤кост≥ не т≥льки виробу, а й управл≥нн¤ при його виробництв≥ й реал≥зац≥њ. —п≥вв≥дношенн¤ ц≥н ≥ даЇ к≥льк≥сне у¤вленн¤ про ¤к≥сть управл≥нн¤. ƒл¤ б≥знесмена головне, на нашу думку,Чне теоретичн≥ викладки й докази, а прост≥ й ч≥тк≥ формули, що дають можлив≥сть визначити м≥сце ф≥рми в конкурентн≥й боротьб≥, а також обрати шл¤х, ¤кий веде до перемоги (вдосконаленн¤). “ому перейдемо до наступного питанн¤: що саме даЇ застосуванн¤ наведеноњ формули? ѕередус≥м Ч ч≥тку картину понесених втрат. “а не це головне. Ќа-ведене сп≥вв≥дношенн¤ ц≥н (у науц≥ воно маЇ назву комп≥тетента, або коеф≥ц≥Їнта конкурентоспроможност≥) дозвол¤Ї провести д≥агностуванн¤ управл≥нн¤ з метою ви¤вленн¤ його слабких м≥сць. ”с≥м в≥дома класична формула визначенн¤ ц≥ни: ÷ = — + ?ѕ, (3) де —Чсоб≥варт≥сть; ?ѕ Чнорма прибутку. ¬ведемо (3) у комп≥тетент: ÷в = —п + ?ѕв ÷е —е + ?ѕе де вс≥ параметри з ≥ндексом УеФ Ї параметрами еталонного виробу. ѕроанал≥зуЇмо формулу (4). ÷≥на еталонного виробу, природно, вища (на ринку за кращу ¤к≥сть плат¤ть б≥льше). ќтже, Ї три вар≥анти: у конкурента вища або соб≥варт≥сть, або норма прибутку, або ≥ те, ≥ ≥нше. —кладов≥ соб≥вартост≥ загальнов≥дом≥. «≥ставивши њх, можна ви¤вити, в ¤к≥й саме ланц≥ управл≥нн¤ слабше, н≥ж у конкурента. —каж≥мо, вищ≥ затрати на зароб≥тну плату Ч кращий п≥дб≥р кадр≥в; ¤к≥сн≥ш≥ матер≥алиЧкраще працюЇ служба постачанн¤ тощо. ÷е Ч д≥агностика за соб≥варт≥стю. ¬ищою ви¤вл¤Їтьс¤ норма прибутку Ч значить, у конкурента краще орган≥зована маркетингова служба (збутовики, технологи, модельЇри тощо). якщо вище ≥ те, ≥ друге,Чтреба виконувати м≥шаний анал≥з. Ќауку про к≥льк≥сне вим≥рюванн¤ ¤кост≥ управл≥нн¤ називають квал≥джметр≥Їю (Уквал≥метр≥¤Ф Ч наука про к≥льк≥сне вим≥рюванн¤ ¤кост≥, УменеджментФ - наука про управл≥нн¤). √адаЇмо, перший крок до знайомства з наукою про конкуренц≥ю в управл≥нн≥ (≥нколи квал≥джметр≥ю називають ≥ так) зроблено. ѕропонуЇмо читачам самим спробувати наш≥ теоретичн≥ викладки у практичн≥й д≥¤льност≥.
|
|||
|
